На межі XIX і XX століть La Belle Époque стала часом великих змін — суспільних, культурних і, зокрема, тих, що визначили нову роль жінки. Саме цей період став відправною точкою для колекції TONiA SS’27, у якій атмосфера Парижа, декадентська елегантність та візуальні архіви епохи зустрічаються із сучасним прочитанням жіночності. В межах «Анатомії колекції» TONiA розповідають про суфражисток, театральні афіші та паризькі журнали, авторську техніку в’язання гачком і музику, що передає настрій перехідного часу.
TONiA SS’27 присвячена La Belle Époque. Чому саме цей період став відправною точкою для колекції?
Темою для нової колекції стала паризька La Belle Époque — період у європейській моді та культурі на межі XIX і XX століть, коли разом із суспільними змінами стрімко трансформувався і жіночий гардероб.
Рух суфражисток за виборчі права, доступ до освіти та можливість працювати змінював роль жінки у суспільстві. У цей період жінки опановували нові професії, а разом із цим поступово запозичували елементи чоловічого костюма.
Мені було цікаво дослідити саме цей момент, коли зміни в суспільстві почали безпосередньо відображатися в одязі.
Якими були ваші джерела натхнення під час роботи над колекцією?
Це період, коли вже активно друкувалися модні журнали та стрімко розвивалася фотографія, тому до наших днів збереглося багато візуальних матеріалів. Я з головою поринула в ці архіви: роздивлялася тогочасну моду, портрети відомих жінок, театральні афіші, ілюстрації та сторінки паризьких журналів. На моєму мудборді були фотографії лідерки британського суфражистського руху Еммелін Панкгерст, науковиці Марії Склодовської-Кюрі та акторки Лілі Елсі.
Мені було цікаво дивитися не лише на те, що вони носили, а й на те, як через одяг проявлялися зміни в ролі жінки у суспільстві. Окремим джерелом натхнення стали театральні афіші та вирізки з паризьких журналів того часу. Усе це допомогло мені не просто відтворити візуальні коди La Belle Époque, а зрозуміти настрій епохи й уже через нього працювати над колекцією.
Як атмосфера La Belle Époque проявилася в образах SS’27?
Мені хотілося передати атмосферу Парижа, інтелігентність та обізнаність цієї епохи, але водночас створити сучасні, елегантні та майстерно сконструйовані образи. Колекція має настрій декадентського вальсу. У ній зустрічаються характерна для епохи вишуканість та відчуття змін, які поступово руйнували звичний порядок.
Окремою деталлю стали квіти, виконані у техніці в’язання гачком. Як ви працювали над ними?
Ми дуже довго працювали над цією технікою та фактично розробили її з нуля. Для мене було важливо, щоб квіти виглядали делікатними й майже невагомими, але водночас зберігали відчуття ручної роботи. У результаті кожна така прикраса створюється вручну й має свої невеликі відмінності, тому двох абсолютно однакових квітів не існує.
Мені подобається, що ця техніка дозволяє зберегти відчуття крихкості та ручної роботи, водночас інтегруючи її в сучасний образ.
Якби SS’27 мала власне звучання, якою була б ця музика?
Це була б суміш вальсу та перших джазових композицій, які на початку ХХ століття тільки набували популярності. Мені подобається саме цей контраст: з одного боку — вишуканість і певна урочистість старого світу, з іншого — абсолютно новий ритм, свобода та енергія, які приносив із собою джаз.
Це музика перехідного періоду, коли звичні правила поступово руйнувалися й народжувався новий спосіб життя. Власне, про цей момент багато в чому й наша колекція — про зміни в суспільстві, нову роль жінки та її прагнення до свободи.
Одним із саундтреків до показу стала композиція The Crave у виконанні американського джазового піаніста Джеллі Ролла Мортона. Для мене вона дуже точно передає цей настрій — одночасно трохи декадентський, грайливий і сповнений передчуття нової епохи.
