У видавництві ist publishing вийде книга «Йонас Мекас. Розмови з кінорежисерами» — збірка бесід з авторами, які формували незалежне американське кіно у другій половині XX століття.
З нагоди публікації видання українською пропонуємо роздивитися ексклюзивні фотографії та стоп-кадри, зняті литовсько-американським поетом і режисером Йонасом Мекасом. Це візуальний супровід до текстів книги, що дозволяє побачити залаштунки мистецької сцени. На цих знімках зафіксований Нью-Йорк 1960–1970-х років і люди, які визначали альтернативну історію кіно того часу: Енді Воргол, Джон Кассаветіс та інші митці. Камера Мекаса фіксує їх у процесі роботи, під час розмов, зйомок, випадкових зустрічей і повсякденних моментів.
Йонас Мекас — одна з ключових постатей американського авангардного кіно. Він емігрував до США після Другої світової війни й оселився в Нью-Йорку, що згодом став центральним простором його творчості. Саме тут Мекас опинився всередині богемного артсередовища, наповненого експерементальним кіно, поезією, перформансом і візуальним мистецтвом, та став його хронікером.
У 1950–1960-х роках Мекас не лише знімав фільми, а й активно формував інфраструктуру незалежного кіно. Він був співзасновником журналу Film Culture, організатором кінопоказів поза комерційними кінотеатрами, а згодом став одним із засновників Anthology Film Archives — архіву й простору, який і сьогодні залишається важливим центром експериментального кіно. Для Мекаса незалежне кіно було не жанром, а позицією — альтернативою студійній системі та класичній ієрархії авторства.
Його власні фільми, зокрема Walden, Lost Lost Lost та Reminiscences of a Journey to Lithuania, часто називають кінематографічними щоденниками. Замість чіткої драматургії — фрагменти життя, а замість постановки — спостереження. Для сучасного глядача це може видатися звичним способом фільмування, але в історії світового кіно саме Мекас був одним із перших режисерів, хто використав цей прийом.
«Мекас використовував кіно так, як поети використовують мову, — не підкоряючись законам прози чи стандартним структурам», — розповідав про нього американський режисер Джим Джармуш, який надихався роботами Йонаса Мекаса.
Джон Кассаветіс (творець фільмів «Чоловіки», «Жінка під впливом») на знімальному майданчику «Тіней», Нью-Йорк, 1958 рік
У книзі «Розмови з кінорежисерами» опубліковані тексти колонки «Кіножурнал» з видання The Village Voice. Йонас Мекас говорить з режисерами та митцями, які працювали поза системою, експериментували з формою й не намагалися відповідати очікуванням індустрії. Це не інтерв’ю в класичному сенсі, а радше обміни думками між людьми, які перебували в одному контексті й говорили спільною мовою кіно.
Для Мекаса фотографія й кіно були способом документувати життя навколо, а не створювати образи для архівів чи музеїв. Саме тому ці кадри нагадують фрагменти щоденника: живі, нерівні, без ієрархії та пафосу. Це можливість зазирнути всередину сцени, про яку Мекас пише у своїй книзі, й побачити її очима безпосереднього учасника — ще до того, як вона стала частиною історії кіно.
Голліс Фремптон — авангардний режисер, фотограф, письменник, теоретик і піонер цифрового мистецтва, Баффало, Нью-Йорк, 1976 рік
Енді Воргол і Йонас Мекас на «Фабриці» Воргола на 47-й стріт, Нью-Йорк
Йонас Мекас із Жаком Леду — бельгійським кінематографістом польського походження, першим куратором Королівського кіноархіву Бельгії та засновником Музею кіно в Брюсселі, Нью-Йорк, 1970 рік
Енді Воргол в обʼєктиві Йонаса Мекаса, 1966 рік
Альберт і Девід Мейслеси — американський дует режисерів-документалістів, знаних своїми стрічками в стилі прямого кіно (Direct Cinema). До їхніх найвідоміших фільмів належать «Продавець» (1969), «Дай мені притулок» (1970) та «Сірі сади» (1975). 1966 рік
Голліс Фремптон, приблизно 1975 рік. З книжки «Йонас Мекас. Розмови з кінорежисерами»
Андреа Дворкін — американська письменниця та Феміністка; Ґретчен ЛанГгельд, акторка та перформерка в експериментальних і незалежних фільмах, приблизно 1967 рік
Афіша до шоу Scorpio Rising американського режисера Кеннета Енґера в Сінематеці Кооперативу режисерів, 1965
