Редакція Harper's Bazaar Ukraine уважно слідкує за новими фільмами та серіалами, щомісяця готуючи добірки головних кінопрем'єр та найгучніших шоу Netflix, HBO Max, Apple TV+ й інших стримінгових сервісів, про які говорять. Це проєкти українських і закордонних режисерів, незалежні картини, що здобувають нагороди на Венеційському і Каннському кінофестивалях, на Берлінале і «Санденсі», та стрічки з улюбленими голлівудськими акторами.
У новій постійній рубриці «КіноBAZA» ми пропонуємо глибше зануритися у світ кіно та його закулісся, роботу творчих команд та історії, що лежать в основі найочікуваніших фільмів. Перший матеріал ми присвятили драмі Хлої Чжао «Гамнет», головні ролі в якій виконали Пол Мескаль і Джессі Баклі. Стрічка, що на початку березня вийшла в український прокат, розказує про стосунки Шекспіра з дружиною Агнес, творче життя драматурга і його особисті втрати, про щире кохання і подолання болю в парі.
Культурна редакторка видання Катя Теллер та кінокритикиня Інна Гордєєва обговорили смислові акценти фільму та його візуальні особливості, режисерський почерк, акторську гру і те, чому цей проєкт зараз особливо важливий для українців.
Катя Теллер: Хоча в «Гамнета» менше сеансів в українських кінотеатрах, ніж у «Буремного перевалу», не можна сказати, що це нішеве кіно, про яке ніхто не чув. Його обговорюють, про нього пишуть, глядачі діляться емоційними відгуками, буквально фотографіями зі сльозами на очах після перегляду. Картина Хлої Чжао вже отримала дві BAFTA і має вісім номінацій на «Оскар», зокрема претендує на статуетки за найкращий фільм, найкращу режисуру та жіночу роль. Чому, на твою думку, стрічка варта всіх номінацій і нагород?
Інна Гордєєва: Цей фільм змінив моє життя — як це колись сталося з «Інтерстелларом», «Матрицею», картинами Терренса Маліка і Вонга Карвая. Режисерці вдалося поєднати важку особисту історію про горювання з масштабом постаті Шекспіра, і ми вже бачимо його не як генія, а як людину. Це кіно не тільки про втрату, а й про довіру — історія розкривається через стосунки пари, Шекспіра та його дружини Агнес, що проживають надважкі часи разом. У стрічці є важлива сцена, на яку я хочу звернути увагу: в ній згадується міф про Орфея та Еврідіку. Якби Орфей до кінця довіряв собі та своєму коханню, він би вивів Еврідіку на світло, але він злякався, на відміну від героя фільму. Орфей написав такі пісні про кохання, які залишились у вічності, ними надихалися, вони допомагали людям зцілюватися. І цей спільний досвід проживання болю і втрати, з яким ми зіштовхуємося в «Гамнеті», насправді дає величезну підтримку. Тому я вважаю, для України це зараз дуже важливе кіно.
Катя Теллер: Через цю ідею про вічність мистецтва у фільмі ніби поєднується антична міфологія і драма з англійським театром XVI століття, а сюжет про Орфея й Еврідіку входить в паралель з історією Шекспіра й Агнес, і програє їм. Відомо, що греки найвищим жанром вважали трагедію і ввели означення «катарсис» як очищення та звільнення через співпереживання. Такий ефект вивільнення має вистава «Гамлет» у кінці фільму. Власний «катарсис» відчуває і глядач в залі кінотеатру, проживаючи дуже емоційний досвід, і в цьому абсолютна цінність стрічки Чжао.
Якщо говорити про Шекспіра в поп-культурі, одразу згадується фільм «Закоханий Шекспір» з Джозефом Файнсом. Це зовсім інша інтерпретація особистості — молодий, запальний, дещо гіпертрофований образ, я б навіть сказала поверхневий. У стрічці «Гамнет» він зовсім інший. Це глибока людина, що розривається між бажанням творити й бути поруч зі своєю родиною. В ньому є дуальність, складність і він не має відповідей на всі питання. Яким ти бачиш його?
Інна Гордєєва: Маю зазначити, що мені не подобається ні «Закоханий Шекспір», ні стрічка «Анонім». Для мене Шекспір — це людина, на якій лежить «тягар таланту», і вона просто не може не писати. У ньому так багато внутрішнього бажання ділитися думками зі світом, що це його мучить. Саме це показав Пол Мескаль, який так тонко його зіграв, продемонструвавши вразливість. Він каже дружині: «Я втратив свій шлях» і вона його відпускає до Лондона, не змушує бути поруч, бо дуже любить. Сцени в родинному будинку нагадують нам про рамки, соціальні конструкти, в яких такій особистості як Шекспір тісно. Великі митці не можуть бути однозначними, й у фільмі Хлої Чжао це добре зчитується.
Катя Теллер: Коли ми говоримо про історичних осіб, ми ніколи не маємо точних відповідей. Це завжди «чиясь» версія, дані з окремих архівних документів, спогадів чи щоденникових записів. Постать Шекспіра загалом оточена різними міфами та питаннями про те, чи всі п'єси писала одна людина, чи це реальна особистість, чи збірний образ. У фільмі «Гамнет» він цільний, у нас не залишається сумнівів, що це автор «Ромео і Джульєтти», «Макбета» і «Гамлета».
Інна Гордєєва: До речі, у стрічці, коли Шекспір тільки закохується в Агнес, він вночі починає писати «Ромео і Джульєтту» — це безперечно комплексний образ. Але тут хочеться відзначити не лише роботу Пола Мескаля. Відчувається, що режисура Хлої Чжао змінилася. Вона вже не шукає відповіді, вони в неї є. Працюючи з оператором Лукашем Жалом, вона буквально створює на екрані світ, у якому багато простору, повітря, чистого горизонту, правди. Все, що ти бачиш, здається абсолютно реальним. У фільмі декілька разів повторюють фразу «Keep your heart open», наче закликають глядача відкрити серце і спробувати відчути цю історію.
Катя Теллер: Роудмуві «Земля кочівників» буквально відкрив Хлої Чжао світу, адже здобув головну нагороду Венеційського кінофестивалю, а згодом і три «Оскари» — за найкращий фільм, найкращу режисуру і найкращу жіночу роль для Френсіс Макдорманд. Це неспішна поетична драма про жінку, яка, втративши чоловіка і роботу, вирушає в подорож США та стає сучасною кочівницею. Дорога тут відіграє ключову роль і стає метафорою життєвого шляху, який ти можеш змінити, навіть коли здається, що все скінчено. У цьому фільмі багато непрофесійних акторів і він не намагається грати за правилами чи комусь подобатися. Після цього Чжао раптом звертається до жанру супергеройського кіно і представляє екшн «Вічні» з Анджеліною Джолі та іншими голлівудськими зірками. А за тим повертається до глядача з «Гамнетом». Чому такі різкі переходи?
Інна Гордєєва: На мою думку, проєкт «Вічні» відрізняється від інших супергеройських стрічок. Режисерку цікавить не тільки масштаб, екшн-сцени чи візуальна складова, а й духовність її героїв. З якими питаннями стикаються Вічні? Це надлюди, які осмислюють сенс та природу життя, як і персонажі Джима Джармуша в фільмі «Виживуть тільки коханці». Крім того, ця картина дозволила Чжао зрозуміти, як працювати з більшими технічними викликами та командою, як говорити з аудиторією. В «Гамнеті» вона поєднала свій авторський стиль, за який полюбили «Землю кочівників», з досвідом, який отримала на знімальному майданчику «Вічних», використовуючи зовсім інші бюджети та ресурси.
Катя Теллер: Виконавець ролі Шекспіра, Пол Мескаль, для мене, як і для багатьох глядачів, розкрився в серіалі «Нормальні люди», заснованому на романі Саллі Руні. Вже там він показав своє вміння бути вразливим, тендітним та невпевненим, попри очевидно привабливу маскулінну зовнішність — не дарма Рідлі Скотт запросив його у сиквел «Гладіатора». Ця пластичність та емоційна глибина розкривається і в інших його проєктах. Що б ти порадила прямо зараз подивитися з Полом Мескалем?
Інна Гордєєва: Дуже цінно, коли актори, до яких є певні очікування, отримують можливість показати свою багатогранність на екрані. Першим фільмом з Полом Мескалем, який я побачила, була драма «Після сонця» — це сильна режисерська робота про людей, що перебувають у стані депресії. У моєму списку must-watch ця картина, а також романтична стрічка «Всі ми незнайомці», у якій партнером актора став Ендрю Скотт. Цей фільм буквально розбив мені серце. Для мене це історія про пекельну самотність. Звісно, у Мескаля ще є робота «Ворог» та історична мелодрама «Історія звуку», де він зіграв з Джошем О'Коннором. Крім того, скоро ми побачимо актора в байопіку Сема Мендеса про The Beatles. Пол Мескаль заявив, що після цього хоче зробити перерву в кар'єрі. Мені здається, для зірок важливо інколи ставити роботу на паузу та зникати з публічного поля, щоб їх не було «забагато».
Катя Теллер: Якщо говорити про Джессі Баклі, зараз в українському прокаті одразу два фільми з її участю, і при цьому дуже різні: «Гамнет», за який вона одержала BAFTA і номінацію на «Оскар», та науково-фантастичний горор «Наречена!». Це стрічки, які змушують дивитися саме на неї, захоплюватися її вмінням передавати складні психологічні стани, її пластикою та експресією. Коли я думаю про її попередні проєкти, у мене виникає відчуття, що Джессі Баклі завжди була яскравою, зокрема в образі Людмили в серіалі «Чорнобиль», але наче існувала на другому плані. Моя суб'єктивна думка, що ці два фільми відкриють перед нею шлях до зовсім іншого рівня картин.
Інна Гордєєва: Звісно, я і раніше бачила фільми з нею в головній ролі, але не завжди могла впізнати одразу. Джессі Баклі — це в найкращому сенсі акторка-пластилін. Вона настільки природньо змінюється на екрані, що це вражає. Я впевнена, що вона виграє «Оскар» і після цього отримає багато нових пропозицій. На сеансі «Гамнета» я не дивилася кіно, я була всередині цієї історії, буквально проживала її з персонажами. Була присутня як свідок у сценах, коли Агнес закохується, народжує, втрачає. Звичайно, на це впливають і режисерське рішення, і операторська робота, але підключаємося до героїв ми саме через акторів.
Катя Теллер: Міркуючи про визначення «акторка-пластилін», я також згадую талановиту Емілі Вотсон, яка зіграла в «Розсікаючи хвилі» та «Еверест», серіалах «Чорнобиль» і «Дюна: Пророцтво». Вона немов хамелеон і однаково впевнено виглядає як в історичній драмі, так і в трилері чи комедії. Як Денієл Дей-Льюїс — до речі, дуже раджу до перегляду його новий проєкт «Анемона».
Інна Гордєєва: Так, у «Гамнеті» в Емілі Вотсон невелика, але дуже важлива роль. Вона грає матір Шекспіра, яка спершу не приймає його вибір дружини, але потім виявляє до неї глибоке розуміння. У фільмі є сцена, де вона розповідає, як втрачала дітей. Емілі Вотсон просто піднімає очі — і все стає зрозуміло. Один рух, а за ним багаторічний акторський досвід. Героїня ще навіть не почала говорити, а в тебе вже мурахи по шкірі.
Катя Теллер: Не можна не згадати природу й те, наскільки вона важлива для формування світу стрічки. Хлої Чжао прагне створити реалістичний простір, до якого глядач зможе «увійти» як до часового порталу чи живої картини. При цьому ліс в драмі — не просто тло, а метафізичне середовище. Спосіб говорити про красу життя, про смерть та потойбічне, про чисту любов і мистецтво, що черпає сили зі знайомої реальності. У фільмі Чжао «Земля кочівників» визначальною стає дорога, а в «Гамнеті» ключовий поетичний образ — це ліс. Саме тут починається історія кохання Шекспіра та Агнес, тут героїня народжує, сюди повертається, коли згадує власну матір і відчуває спустошення. До нього ж звертається у своїй творчості Шекспір — у фіналі стрічки ми бачимо ліс на декораціях його вистави «Гамлет». Чому, на твою думку, він настільки важливий?
Інна Гордєєва: Ліс — це місце, де герої могли бути щирими. Де зароджується перше кохання і вони почуваються собою, не обтяжені побутом, обов'язками й соціальними обмеженнями. Це метафора відродження, нагадування про вічність природи й мистецтва. При цьому спочатку ми бачимо справжні дерева і камера буквально «дихає», а пізніше написані на полотні, на театральній сцені — наче життя «замкнене» у художній формі. Тут поєднується реальне та ірреальне.
Загалом у цьому фільмі переплітаються хаос і контроль, спроба Шекспіра все раціоналізувати й бурхливі емоції Агнес, яка керується серцем, а не розумом. Для мене це історія про довіру в стосунках. Про відчуття, що попереду невідомість, але ти маєш разом проходити через найскладніші ситуації, трансформувати свій біль і жити далі. Для цього потрібна моральна зрілість.
Катя Теллер: To be, or not to be, that is the question. Але з тим, дивитися чи не дивитися стрічку на великому екрані, — все зрозуміло. Абсолютно так!
Інна Гордєєва: Прямо зараз треба йти й зробити це! Ми всі зараз проживаємо темні часи. Ми відчуваємо багато болю, але треба вміти його проживати, довіряти своєму шляху. Довіряти своїм близьким, своєму партнеру. Знаходити інструменти для зцілення, те світло, на яке йде Орфей. Бути вдячним за підтримку тим, хто поруч. Цей фільм дуже близький до нас зараз у сенсі проживання втрати. Він дійсно може дати очищення, провести тебе через цей болісний процес і вивести з іншого боку. Кожному і кожній з нас зараз це потрібно.
