«Валя Гарконен — складна, морально неоднозначна і владна жінка, оточена іншими владними жінками» — так описує свою роль у новому серіалі HBO Max «Дюна: Пророцтво» Емілі Вотсон. У фантастичному шоу вона зіграла Превелебну мати сестринства Бене Гессерит, яка походила з того самого роду, що й головний антигерой франшизи Владімір Гарконен.
Для Емілі Вотсон це вже не перша участь у популярному проєкті HBO Max: варто згадати хоча б мінісеріал «Чорнобиль», де вона зіграла фізикиню-ядерницю Уляну Хом’юк. Історичне шоу отримало високі оцінки глядачів і критиків, здобувши премії «Еммі» та «Золотий глобус».
Цього місяця ми знову побачимо акторку у проєкті, пов’язаному з Україною, — картині в жанрі фентезі «Очі: Легенда Карпат», яка вийде в широкий прокат 24 квітня.
Емілі Вотсон у серіалі HBO Max «Дюна: Пророцтво»
Події стрічки розгортаються у віддаленому карпатському селі, де мешкає скромна дівчина на ім’я Юля (Гелена Зенгель). Її, як і решту дітей, ростили в страху перед невловимими магічними істотами, яких місцеві мешканці називають Очі.
Люди впевнені, що Очі злі й небезпечні. Однак, коли Юля випадково знаходить пораненого і покинутого малюка виду, вона розуміє, що це зовсім не чудовисько, а просто налякана й розгублена дитина. Попри всі правила та заборони, героїня тікає з містичним створінням у ліс, щоб допомогти йому повернутися додому.
Емілі Вотсон у фільмі «Очі. Легенда Карпат»
У цій стрічці Емілі Вотсон зіграла Юліну маму Дашу — дивакувату жінку, яка залишила дитину та чоловіка Максима (Віллем Дефо), щоб пасти овець на полонині. «Емілі за характером зовсім не така, як Даша, — підкреслює режисер фільму Ісая Саксон. — Емілі — не самітниця, вона товариська, екстравертна та весела, і була такою аж до моменту, коли я кричав «Мотор!», а одразу потому, без жодних вагань, перевтілювалася на Дашу».
За словами акторки, її найбільше привабила у цій дивній героїні її безпосередність: «Вона із дерев’яною рукою їздить пікапом. Її машина абсолютно брудна, з мертвою пташкою на панелі приладів; вона курить і слухає італійський рок — що тут може не подобатися?!»
Кадр із фільму «Очі. Легенда Карпат»
Кар’єра Емілі Вотсон розпочалася понад 30 років тому, і за цей час акторка пройшла цікавий творчий шлях. Вона народилася 14 січня 1967 року в Іслінгтоні, Лондон, у родині вчительки англійської мови та архітектора. Майбутня акторка вивчала англійську літературу в Бристольському університеті, і ця академічна підготовка заклала міцний фундамент для її подальшої кар'єри.
Перша заявка Емілі Вотсон до театральної школи була невдалою, через що вона змушена була працювати секретаркою та офіціанткою. Незабаром дівчина подала документи повторно і була прийнята до Лондонської драматичної студії. 1992 року Емілі приєдналася до Королівської шекспірівської компанії.
Емілі Вотсон у серіалі HBO Max «Чорнобиль»
Та не варто думати, що у цьому театрі Вотсон одразу почала отримувати провідні ролі: за словами самої акторки, вона «два роки відпрацювала посудомийкою та носійкою списів». Але саме тут Емілі зустріла своє кохання — колегу-актора Джека Вотерса, з яким вона одружилася 1995 року й досі щаслива у шлюбі. Пара має двох дітей, доньку Джульєтту та сина Ділана.
Після Королівської шекспірівської компанії Емілі Вотсон перейшла до британського Національного театру. Робота на сцені відточила її навички та підготувала до майбутніх ролей на екрані. Вперше акторка зіграла в кіно 1994 року — у телефільмі «Сон у літній день», але ця стрічка пройшла не поміченою.
Прорив стався буквально за два роки, коли вийшов фільм Ларса фон Трієра «Розсікаючи хвилі», де Емілі зіграла Бесс Макнейл — глибоко релігійну жінку, яка зіткнулася з глибокими особистими випробуваннями. До речі, Вотсон не була першим вибором режисера на цю роль: від початку фон Трієр хотів, щоб у його фільмі знялася Гелена Бонем-Картер, але вона відмовилася від ролі.
Емілі Вотсон у фільмі «Розсікаючи хвилі»
Робота у «Розсікаючи хвилі» принесла Вотсон номінацію на премію «Оскар» за найкращу жіночу роль, утвердивши її в статусі талановитої акторки та подарувавши міжнародне визнання.
Після цієї проривної роботи вона зіграла ще низку визнаних критиками ролей. Зокрема 1998-го знялася в ролі віолончелістки Жаклін дю Пре у драмі «Гіларі та Джекі», отримавши свою другу номінацію на «Оскар».
Акторка могла зіграти головну роль у фільмі «Амелі», яку режисер і сценарист Жан-П’єр Жене написав спеціально для неї. Однак британка Вотсон (яка номінувалася на премію Американської кіноакадемії за роль француженки) чомусь вирішила, що… недостатньо добре володіє французькою мовою. Акторка відмовилася від участі в проєкті, і її замінила Одрі Тоту.
Емілі Вотсон у фільмі «Госфорд-парк»
Серед інших знакових робіт Емілі Вотсон можна відзначити стрічку «Госфорд-парк» (2001), трилер «Червоний дракон» (2002), воєнну драму «Книжкова злодійка» (2013) та байопік про Стівена Гокінга «Теорія всього» (2014). 2015 року Емілі Вотсон була нагороджена Орденом Британської імперії (OBE) за заслуги в галузі драматичного мистецтва.
2010-2020-ті роки стали для акторки зірковим часом і в контексті відомих серіальних робіт. Перш за все, йдеться, звісно, про вже згаданий «Чорнобиль» (2019), за який вона була номінована на премії «Еммі» та «Золотий глобус». А також про фантастичний проєкт «Дюна: Пророцтво».
Емілі Вотсон у серіалі HBO Max «Дюна: Пророцтво»
«Частина мене тягнеться до складних темних ролей, — зізнається акторка. — У мене й самої бувають темні моменти, хоча зараз рідше, ніж раніше. І значною мірою це пов'язано з тим, що у мене чудові стосунки, діти та чудова кар'єра, тож багато важливих питань вирішено».
Вотсон називає акторство ромським життям, пояснюючи, що «ніколи не знаєш, якою та де буде наступна робота». Але оскільки Емілі дуже віддана родині, вона прискіпливо відбирає проєкти, заради яких доведеться надовго залишити чоловіка та дітей.
«Моя кар'єра повністю контролюється моєю сім'єю, — каже вона. — І це величезна частина мого процесу прийняття рішень. Де це? Як довго? І скільки?». Акторка підкреслює, що для того, аби заманити її на знімання у віддалені куточки (наприклад, у румунські Карпати, де створювався її останній фільм), проєкт має бути справді оригінальним та цікавим. Тож, тепер ми ще сильніше чекатимемо на проєкт «Очі: Легенда Карпат».
