Ще до виходу на екран романтичної стрічки Емеральд Феннелл «Буремний перевал» глядачі активно обговорювали три питання: «Що у стрічці залишиться від оригінальної історії Емілі Бронте?», «Якою буде екранна хімія виконавців головних ролей Марго Роббі та Джейкоба Елорді?» і «Чого слід очікувати від образів фільму, що відійшов від історичної достовірності?».
Костюми, створення яких довірили британський дизайнерці Жаклін Дюрран, стали одним із основних акцентів фільму та є не просто яскравим візуальним елементом, а буквально занурюють у внутрішній світ героїв, допомагають краще зрозуміти їх характери і почуття.
Жаклін Дюрран добре знайома з жанром костюмованої драми — у 2005 році вона отримала номінацію на «Оскар» за роботу над картиною «Гордість і упередження» з Кірою Найтлі. Також на рахунку дизайнерки стрічка «Маленькі жінки» з Сіршою Ронан і Флоренс П'ю, дія якої розгортається у 1860-х — фільм приніс дизайнерці нагороду Американської кіноакадемії та премію BAFTA. І, звісно, драма «Спенсер» з Крістен Стюарт, присвячена принцесі Діані.
За час її професійної кар'єри в кіно Жаклін Дюрран неодноразово висували на «Оскар», зокрема за картину «Спокута», фентезі «Красуня і чудовисько», стрічку «Вільям Тернер» про життя відомого англійського художника, драму «Темні часи» про Вінстона Черчилля та «Сірано», в основі якої п'єса Едмона Ростана. Варто зазначити, що дизайнерка почувається впевнено як в полі історичного костюму різних епох, так і в просторі сміливих експериментів з кольором і фактурою — підтвердженням цьому є фільм Ґрети Ґервіґ «Барбі», де одяг наслідує лялькову естетику.
У новому проєкті з Марго Роббі дизайнерка поєднала свою любов до акцентних прикрас, пишних суконь та корсетів з нестандартними матеріалами — від целофану до сучасної пластифікованої тканини, що допомогло команді на чолі з режисеркою Емеральд Феннелл створити власну альтернативну реальність поза визначеною епохою і географією. Новий «Буремний перевал» апелює до світу фантазій, які оживають під час прочитання роману — саме за таким принципом режисерка екранізувала твір, згадуючи власні враження від книги.
Загалом Кетрін (Марго Роббі) змінює на екрані близько п'ятдесяти образів, більшість з яких були ексклюзивно розроблені Жаклін та її командою. Костюми поєднують елменти, характерні для моди періоду 1790-1870-х, але з додаванням естетики мелодрам 1940–50-х років. Дизайнерка згадує, що під час обговорення проєкту в мудборді також опинилися вінтажні образи Mugler та McQueen, і хоча у фільмі немає нічого, що б прямо говорило про ці бренди, вони мали великий вплив на її підхід до роботи.
Відправною точкою для створення образу Кетрін стала невідома світлина французької акторки Мішель Мерсьє, яку Емеральд Феннелл показала дизайнерці. Дюрран назвала цей образ «магічним символом». Саме він задав тон подальшій роботі над стилем героїні та визначив візуальний напрям усього фільму.
Еволюція образів Кетрін вибудувана за принципом класичної драматургії: її костюмна лінія має чітку триактну структуру, що відображає зміни характеру, настрою та емоційного стану героїні впродовж історії. Кольорова гама свідомо обмежена трьома відтінками — чорним, білим і червоним, що засвідчують різні етапи в її житті.
Одним з особистих фаворитів Жаклін Дюрран став ансамбль із білої сорочки та блискучої червоної спідниці з пластичним ефектом, який Кетрін носить у сценах в бібліотеці маєтку Трашкросс-Ґрейндж. Цей костюм було спеціально спроєктовано так, щоб він гармоніював із яскраво-червоним глянцевим покриттям підлоги на знімальному майданчику.
Також для сцени в саду Трашкросс-Ґрейндж була створена особлива чорна «місячна» сукня. Вона пошита з тканини, що відбиває світло, завдяки чому героїня у кадрі ніби сама випромінює сяйво. В одній зі сцен ми бачимо Марго Роббі у сукні з об'ємною білою спідницею та чорним оксамитовим корсетом, що наслідує швейцарський селянський костюм середини 19 століття — натхненням для дизайнерки стала картина Франца Ксавера Вінтергальтера.
У сцені весільної ночі Кетрін з’являється у сукні з целофану з великим бантом — задум полягає в тому, що героїня постає як «подарунок» для свого чоловіка Едґара. Цей костюм став одним із найбільш концептуальних у фільмі та був натхненним знімком 1950-х.
Модний дім Chanel надав команді архівні прикраси, які Марґо Роббі носить у кадрі. Вони мали бути одночасно вишукані та сміливі, помітні та впізнавані. Крім того, варто звернути увагу на масивні готичні хрести, які активно використовує Дюрран.
Прикраси Chanel можна помітити й у волоссі акторки — художниця з гриму та зачісок Сіан Міллер створила для Роббі понад 46 різних образів. При цьому стрічки, озздоблення з перлів і живих квітів та кришталеві елементи команда виготовила вручну.
На зйомках використали понад сім метрів спеціально створених пасм волосся, що дозволило змінювати довжину й текстуру зачісок Марго Роббі. Веснянки Кетрін теж наносили за допомогою спеціальної технології — вакуумної маски, зробленої на основі 3D-скану обличчя акторки. Маску використовували як трафарет для аерографа, щоб забезпечити ідеальну безперервність образу від сцени до сцени. Таку ж техніку застосували і для акторки Шарлотти Меллінґтон, яка грає юну Кеті. В одній із основних сцен у Трашкросс-Ґрейндж веснянки Кеті замінюють маленькі кристали-діаманти — вони перегукуються з блиском її сукні та додають образу особливої казковості.
Цікавий нюанс: взуття Кетрін свідомо не відповідає жодному конкретному періоду. Воно підбиралося виключно для підтримки стилізованого світу фільму, а не для відтворення реальної епохи.
Костюми Ізабелли, на противагу Кетрін, навмисно зроблені надмірно декоративними й «вигадливими». Її гардероб витриманий у відтінках рожевого, жовтого, абрикосового та лавандового, а знаменита багатобарвна спідниця з’явилася через бажання Емеральд Феннелл використати всі запропоновані варіанти тканин одразу.
Гардероб Гіткліфа також розповідає власну історію — він тяжіє до естетики 1800-х, героя георгіанської епохи. Спочатку його образи стримані й практичні, але після повернення до Буремного перевалу вже заможним чоловіком він переходить до повністю чорного ансамблю, що наголошує на зміні його статусу й характеру. Білі сорочки і драматичне чорне пальто, у яких ми бачимо Джейкоба Елорді, нагадує про амплуа байронічного героя: самотнього, розчарованого у житті бунтаря.
«Буремний перевал» у версії Емеральд Феннелл — не просто інтерпретація класики на екрані, а візуальна подорож, у якій поєднуються різні епохи та стилістичні прийоми, вінтаж міксується з сучасними технологічними матеріалами, а для уяви кретивної команди немає обмежень. Пересвідчитися у цьому можна переглянувши картину в кіно — нагадуємо, що фільм вийшов в український прокат 12 лютого.
