У вересні 2026 року відбулася прем’єра документальної стрічки «Справа артиста. Сергій Лифар», яка досліджує одну з найскладніших сторінок біографії Лифаря — його роботу в Паризькій опері під час нацистської окупації Парижа та звинувачення в колабораціонізмі після звільнення міста союзниками. Стрічка створена компанією «Діджітал Реліджн» на замовлення Суспільного Мовлення.
Авторка ідеї та сценаристка стрічки «Справа артиста. Сергій Лифар» Анна Лодигіна розповідає Harper`s Bazaar про процес створення фільму, його сенси та задачі, які вона ставила перед собою. За її словами, сьогодні спадщина Лифаря опинилася під загрозою зникнення. Із понад 280 балетів, які він поставив, у світовому репертуарі залишилися лише декілька. Для України питання збереження та повернення цієї спадщини має особливе значення: Лифар народився в Києві, але його мистецький доробок десятиліттями залишався практично поза українським культурним контекстом. Тож метою фільму є не лише повернення Лифаря в історію української культури, а й сприяння поверненню його хореографічної спадщини на українську сцену.
Спираючись на розсекречені справи французької префектури Парижа та СБУ, матеріали Національного архіву Франції та Муніципального архіву Лозанни, неопубліковані мемуари Сержа Лифаря та його листи, що зберігаються в архівах Музею історії Києва та Національного музею історії України, автори фільму займаються пошуками межі між виживанням і колаборацією, мистецтвом і політикою.
«Справа артиста. Сергій Лифар» вперше пропонує українську перспективу на постать та внесок балетмейстера у світове мистецтво, поєднуючи дослідження авторів кіно із експертизою французьких, американських та українських експертів. Серед експертів, яких команда фільму долучила до вивчення постаті Лифаря, — історикиня танцю Флоранс Пудру, історики Олів’є Вівйорка та Владлен Мараєв, завідувачка Музею Сержа Лифаря Наталя Білоус, докторка філософських наук Наталія Кривда, заслужений діяч мистецтв України Андрій Лягущенко, прима Паризької опери Аньєс Лютестю, професор танцю Марк Франко.
Анно, як і коли виникла ідея створити фільм і чому саме про Лифаря?
Рівно чотири роки тому на польському суспільному мовнику TVP World вийшов мій авторський англомовний телепроєкт Back to the Roots. Це було тревел-шоу, під час якого ми разом з командою об’їздили пів Європи, знімаючи історії про відомих митців родом з України, які вплинули на європейську культуру. Одним із героїв був Серж Лифар.
Після зйомки в Паризькій опері, яка була фактично його домом, і якій він віддав весь свій талант, після інтерв’ю з його учнями Аттіліо Лабісом та Крістін Влассі, я зрозуміла, що ми не просто маємо зняти значно більшого масштабу роботу про нього. Наша відповідальність зробити все, щоб його ім’я повернулося в Україну і відновити справедливість довкола темних сторінок його життя, які очорнили його репутацію й вплинули на те, що сьогодні його балетний спадок під загрозою зникнення.
Чи ви з самого початку планували показати Лифаря контраверсійним? І як ви взагалі ризикнули зазіхнути на іконічний образ Лифаря — такого собі нашого видатного українця в Парижі?
Перше речення синопсису, який ми подавали на конкурс, щоб отримати фінансування на проєкт, починалося із запитання — чи співпрацював Серж Лифар із Гітлером? Це була відправна точка. Оскільки під час зйомок у Парижі у 2022 році я зрозуміла, що саме події Другої світової війни найвірогідніше і є однією з головних причин, чому ключова фігура французького балету 20 століття сьогодні майже забута.
У процесі роботи над фільмом думки команди щодо головної історії, яку ми розповідаємо, розділилися. Втім, назва стрічки говорить сама за себе. «Справа артиста» — як справа, що лежить в архіві префектури паризької поліції і в СБУ, та потребує розслідування. А також справа життя, якій Лифар віддав всього себе — тобто балетному мистецтву та Паризькій опері.
Кого ви бачите аудиторією фільму і що б ви хотіли їй розповісти про нього?
На телебаченні зазвичай аудиторію визначають дуже чітко: вік, гендер, професія, географія проживання тощо. У випадку з фільмом про Сержа Лифаря мені хочеться, щоб його подивились усі. Це абсолютно унікальна постать, чиє життя вартує багатосерійної екранізації. Але ми у півтори години втисли те, що сьогодні може відгукуватися найбільше: втрата дому, біженство, пошуки ідентичності, складні історичні обставини, зокрема, через того ж ворога, та, звісно, сама історія кар’єрного злету Лифаря та його внесок у французький балет, який ми досі не усвідомлюємо.
Не менш важлива аудиторія фільму — французька. Стрічка вперше розповідає їм історію Лифаря з української перспективи, подаючи контексти, в яких вони не розбираються, і, відповідно, роблять хибні висновки щодо його вчинків у минулому. З досвіду прем’єри фільму у Стокгольмі, на яку прийшов пан Посол Франції у Швеції, а також представники Французького інституту, — скажу: їх вразило усвідомлення, що Лифар, як і багато інших українців, були змушені свого часу обирати між двома тиранічними режимами — СРСР та нацистською Німеччиною, оскільки Україна не мала власної незалежної держави. І ця історія, мені здається, допомагає їм також інакше зрозуміти сьогоднішній контекст війни, яку розв’язала Росія.
Скільки часу тривала робота і як ви працювали з архівами?
Хотілось би мати більше часу, але проєкти в Україні завжди мають екстремальні дедлайни. До початку роботи над кіно я вже мала напрацювання, тому було легше. Але загалом весь процес тривав півтора роки разом із девелопментом історії Лифаря. Для прикладу, одна з наших експерток Флоранс Пудру вивчає життя і творчість Сержа 30 років. Один рік вона витратила лише на роботу в архіві Лозанни.
Ми працювали частково з архівом Лифаря, який знаходиться в Музеї історії Києва та Національному музеї історії України. Також ми отримали електронні копії справ Лифаря з префектури паризької поліції та СБУ і деякі документи з архівів Берліна та Лозанни. Найскладніше, але й одночасно найзахопливіше було вивчати розсекречену французьку справу періоду Другої світової війни. По-перше вона викладена французькою мовою, яку ми не знали, що ускладнювало процес. По-друге, вона не впорядкована системно. Ми зі співсценаристкою Ніною Захоженко як детективи по-справжньому розплутували цю непросту справу артиста, співставляючи документи кількох міжнародних інституцій та архівів, щоразу дивуючись, як розгортається ця історія.
Як підбирали експертів для фільму?
Ми обрали ключових експертів у світі, які займаються дослідженням саме Лифаря — серед них українські, французькі та американські фахівці. Чимало інсайдерів залишилися поза кадром, але були дуже помічними. Складніше було знайти французького історика. Мало хто хотів говорити про контраверсійних героїв Другої світової війни, російських агентів та зв’язки Франції і росії. Але нам невимовно пощастило долучити до проєкту Олів'є Вівйорку. Він один з провідних французьких істориків саме цього періодутаі підтримує Україну, що було для нас важливо. Його ім’я в касті допомагало отримати «так» і від інших французьких експертів.
Говорити про українську ідентичність без Наталії Кривди теж було неможливо. Ми щасливі, що вона погодилася взяти участь в проєкті. Кожен експерт додавав нового виміру історії.
Шкода, що не вдалося записати учнів Лифаря. На жаль, майже нікого вже немає. Наша мрія зняти одну з його найулюбленіших балерин Клод Бессі теж не реалізувалася. За кілька днів до зйомки її забрала швидка. На той момент їй було 92 роки. Навесні 2026 року вона померла.
Де ви плануєте показувати фільм?
З 13 вересня фільм уже доступний до перегляду на YouTube-каналі Суспільне Документалістика. Але, звісно, ми мріємо і прагнемо, щоб його також побачила французька аудиторія. Цей фільм створювався з думкою про неї.
