«І Бог створив жінку», 1956
У дебютній стрічці французького режисера Роже Вадима Бріжіт Бардо зіграла молоду дівчину на ім'я Жюльєт — сироту, що швидко привертає до себе увагу чоловіків, зухвалу та відверту. Жюльєт мешкає у мальовничому Сен-Тропе на березі моря, в будинку своїх опікунів. Дічина має сумнівну репутацію в місті, адже її не стримують соціальні заборони. Вона любить веселе життя та не надто переймається тим, що про неї думають інші. Героїня весь час з'являється на екрані босоніж, кидаючи виклик стереотипам та очікуванням від жінки. У фокусі картини опиняються стосунки Жюльєт з її чоловіком Мішелем та першим коханням — хлопцем на ім'я Антуан. Стрічка принесла акторці міжнародну популярність та зробила її секс-символом 1950-х.
«Істина», 1960
У кримінальній драмі Анрі-Жоржа Клузо «Істина» Бріжіт Бардо втілила роль Доменік Марсо — привабливої молодої жінки, яку звинувачують у вбивстві свого коханця Жільбера. В суді мають встановити істину, остаточно засудити чи виправдати героїню, однак режисер представляє глядачам різні погляди на ситуацію, показуючи, що «правда» може бути в кожного своя. Героїня стрічки щиро прагне кохання, однак її стосунки з Жільбером стають дедалі складнішими. Різні інтереси, а згодом ревнощі та несерйозне ставлення до почуттів жінки призводять до трагедії.
«Приватне життя», 1962
У романтичній драмі Луї Маля «Приватне життя» Бріжіт Бардо зіграла разом з не менш відомим актором XX століття — Марчело Мастрояні. Стрічка розказує про молоду француженка з вищого класу Джил, яка починає кар'єру балерини, та згодом віддає перевагу моделінгу в Парижі. Врешті це приводить героїню до світу кіно — всього за декілька років вона стає зіркою, яку переслідують папараці. Джил намагається знайти розраду в романтичних стосунках з театральним режисером Фабіо, однак підвищена увага ЗМІ все ускладнює, призводить до конфліктів пари, та врешті — до трагедії.
«Зневага», 1963
Одна з найвідоміших картин за участі Бріжіт Бардо — безумовно, «Зневага» Жана-Люка Годара, ім'я якого нерозривно пов'язане з «французькою новою хвилею». Стрічка розказує про американського продюсера Джеремі Прокоша (Джек Паланс), що планує знімати «Одіссею» Гомера на мальовничому італійському острові. Він запрошує до співпраці відомого німецького режисера Фріца Ланга, творця культової стрічки «Метрополіс», — у картині Годара митець зіграв сам себе — та сценариста Поля Жаваля (Мішель Пікколі), що приїздить на Капрі зі своєю прекрасною дружиною Каміллою (Бріжіт Бардо). Ідилічні пейзажі острова й інтер'єри модерністської вілли Casa Malaparte, оточеної морем, контрастують зі стосунками подружжя, які поступово погіршуються, наближаючись до розриву.
«Якби Дон Жуан був жінкою», 1973
Ще одна успішна співпраця Бріжіт Бардо та режисера Роже Вадима. У стрічці «Якби Дон Жуан був жінкою» акторка зіграла разом із ще однією іконою стилю та зіркою XX століття — Джейн Біркін, на честь якої бренд Hermès назвав свою культову сумку. У фільмі Бріжіт Бардо втілила образ Жанни — красивої жінки, що має непростий характер та готова мститися, коли відчуває себе зневаженою. Героїня спокушає суддю та викладача на ім'я П'єр, а коли він йде без жодних сантиментів — відчуває справжню образу та вирішує зламати його життя.
