У межах рубрики Look Book талановиті українські дизайнери, художники, режисери, письменники, професіонали креативних індустрій і лідери думок діляться з Harper's Bazaar Ukraine своїми книжковими рекомендаціями, улюбленими письменниками та найбільшими літературними відкриттями — артбуками, художніми та нон-фікшн виданнями, вартими уваги.
Героїнею нового матеріалу стала Соня Плакидюк — телеведуча, зіркова та фешн-фотографка, яка має багаторічний досвід співпраці з глянцевими виданнями, світовими брендами й непересічними творчими особистостями, що підкорюють театральні сцени, чарти та кіноекрани.
Соня розповіла редакції про своє знайомство зі світом «дорослої» літератури через «Хрещеного батька» і свої особисті читацькі звички, однією з яких є поєднання різних жанрів та авторів; про те, як її вразив своєю формою «Улісс» та як у найважчі часи підтримували вірші Ліни Костенко, про Ілларіона Павлюка та Івана Франка, Гарольда Пінтера й Патріка Зюскінда. Докладніше про книги, які Соня вважає особливими та радить до прочитання, в нашому матеріалі.
Соня Плакидюк
Книга — це…
Кожна книга для мене — це шанс збагатити свій внутрішній світ чимось новим: мовою, досвідом, способом мислення. З роками я все чіткіше розумію, що саме велика кількість книжок, прочитаних у дитинстві та юності, сформувала мене як особистість, і що саме художня література зробила мою мову «смачною» та багатою на вигадливі порівняння.
Чи пам’ятаєте свою першу книгу?
Першу книгу я не пам’ятаю — мабуть, була надто малою, бо рано навчилась читати. Але добре пам’ятаю одну з перших, що страшенно зацікавили. Мені було близько дев’яти, коли я вперше прочитала «Хрещеного батька» Маріо П’юзо — просто витягла книжку з нашої великої сімейної бібліотеки, — і з того часу перечитувала кілька разів у різному віці. «Дивне чтиво для дитини, ще й для дівчинки», — скажете ви. Але мене неймовірно захопив сюжет і, головне, велика кількість життєвої мудрості, захованої між рядків.
Як ви формуєте власну бібліотеку?
З великою насолодою. Я люблю зайти в книгарню, взяти стосик книг і гортати їх, знайомлячись та вирішуючи, хто з них поїде зі мною додому. Є ще одна моя особиста традиція: майже з кожної поїздки до Львова я привожу дитячу книгу. Дітей я поки що лише планую, але ще з дев’ятнадцяти років мені подобалося формувати маленьку дитячу бібліотеку — ніби про запас, для майбутнього.
Яких книжок у вас найбільше?
Може здатися, що найбільше в мене артбуків і фотокниг — з огляду на професію, і їх дійсно чимало: везу з кожної подорожі. Але насправді найбільша частина моєї бібліотеки — художня література.
У студентські роки я мала улюблений ритуал: щосуботи їздити на Петрівку й купувати «модних» на той час авторів — Амелі Нотомб, Чака Паланіка, Харукі Муракамі, Ніла Ґеймана — просто серіями. Пам’ятаю, що тоді моїм улюбленим романом були «Карлики» пулітцерівського лавреата Гарольда Пінтера — доволі дивний вибір для підлітка, якщо чесно.
Де вас зазвичай можна побачити з книжкою?
У книгарні «Сенс» на Хрещатику за філіжанкою кави, у кафе — поки чекаю на обід або сніданок, і, звісно, в ліжку перед сном.
Що любите читати перед сном?
У мене був період, коли мене заспокоювали книги про пригоди королівської родини: усілякі пристрасті й негоди, що вирували в Букінгемському палаці й поза ним. Чомусь мене заспокоювали історії про інтриги й таємниці аристократії, і я гарнесенько засинала під них.
Які книжки берете з собою на відпочинок?
Останнім часом брала з собою Павлюка — «Пітьму» і «Білий попіл»: Ілларіон майстерно захоплює мою увагу! Вже замовила його останню «Книгу Еміля».
Найцінніша книга, отримана в подарунок?
Усі книжки, які мені дарували й підписували автори власноруч. Для мене це завжди великий скарб!
Guilty pleasure серед книг або авторів?
Зараз такого немає… Але колись давно дорогою в університет я читала в метро «Код да Вінчі» в непрозорій обкладинці — бо було соромно зізнатися, що читаю таку «попсу».
Книга, яка стала справжнім відкриттям?
«Улісс» Джеймса Джойса. Цей філософський епос недарма вважається іконою модернізму. Я відчула його як ребус, гру, де автор водить за ніс непідготовленого читача, але в яку хочеться занурюватися знову і знову, смакувати, бо він складний і багатошаровий. Я отримала величезне задоволення від гри слів та іронії автора і досі не розумію, чому його немає в шкільній програмі.
Улюблені українські автори-класики?
Щиро люблю Івана Франка за його різнобічність, легку мелодійну мову, унікальну стилістичну палітру й широту тем, з якими він працював. Нагадаю, він знав 14 мов (!), що не могло не вплинути на його стиль і унікальність його генія. Улюблені твори Франка — «Перехресні стежки» і «Лис Микита».
А як щодо сучасних українських авторів?
На особливому місці для мене стоїть Ліна Костенко. Люблю її за поєднання «високого» й «земного», за впізнавану філігранну мелодику стилю, інтелектуальну багатошаровість і, звісно, за моральну незламність упродовж життя. Саме її збірка поезій давала мені надію в перші місяці повномасштабної війни: залишаючись у Києві, кожен свій день я починала з її поезій.
Улюблені закордонні письменники?
Я вже згадувала Гарольда Пінтера і не можу не згадати його знову: чомусь мені дуже імпонує театр абсурду, що лежить в основі його творчості. Але маю попередити прискіпливого читача: потрібно уважно обирати переклад — недолугий перекладач може перетворити мереживо його філігранної «драми загрози» на повну нісенітницю.
У юності любила «плигати» від сучасників до класиків: читати Амелі Нотомб одночасно з Ремарком, «Сто років самотності» паралелити з «Американськими богами», потім відкривати свіженького Стівена Кінга, а на десерт — «Перетворення» Франца Кафки.
Чи маєте дивні звички, повʼязані з читанням?
Певна читацька «всеїдність». Інколи заради цікавості можу прочитати щось, що геть не входить у моє коло інтересів, — просто щоб розширити кругозір або краще зрозуміти авдиторію, для якої певний твір є цінним. Ну або щоб потім плюватися, але вже «зі знанням справи й матеріалу».
Найбільші книжкові відкриття останніх років?
Думаю, найбільші відкриття зі мною все ж сталися в роки юнацтва, коли все було новим і непередбачуваним. Зараз із цим значно важче. Тож я просто занурююсь у світ книжки й всотую все, що здатне мене зацікавити.
Зараз читаю Домонтовича «Дівчинку з ведмедиком» і скандальних «Благоволительок» Джонатана Літтела. На черзі — «Зачарована гора» Томаса Манна і «Пеггі» Ребекки Ґодфрі (художня інтерпретація біографії однієї з найепатажніших колекціонерок мистецтва XX століття Пеґґі Ґуґґенгайм).
Ваші улюблені літературні екранізації?
«Ромео + Джульєтта» База Лурмана вкрала моє серденько у віці 6 років — це був перший фільм, який я дивилась у кіно і досі залишається одним з навіки улюблених! Шалений стиль, каст героїв, фантастична адаптація сюжету: передивляюсь майже щороку і кожного разу — в екстазі.
Обожнюю «Орландо» з Тільдою Свінтон за Вірджинією Вулф — у мене навіть шпалери на телефоні зі сценою на замерзлій Темзі. Недарма картина ввійшла у список 1000 фільмів, які потрібно подивитися, перш ніж померти, за версією The Guardian!
Дуже люблю екранізацію «Парфумера» Патріка Зюскінда, хоча її заведено лаяти, — те, як знімальній команді вдалося занурити глядача у світ запахів за допомогою картинки й атмосфери, щоразу викликає в мене захват.
Ваша особиста книжкова рекомендація для читачів?
• «Хрещений батько» Маріо П’юзо
• «Парфумер: історія одного вбивці» Патріка Зюскінда
• «Улісс» Джеймса Джойса
• «Перехресні стежки» Івана Франка
• «Середня стать» Джеффрі Євгенідіса
• «Процес» Франца Кафки
• «Орландо» Вірджинії Вулф
