У межах рубрики Look Book талановиті українські дизайнери, артисти, художники, письменники, представники креативних індустрій і лідери думок діляться з Harper's Bazaar Ukraine своїми книжковими рекомендаціями, улюбленими письменниками й найбільшими літературними відкриттями — артбуками, художніми та нон-фікшн виданнями, вартими уваги.
Героєм нового матеріалу став Сергій Майдуков — художник та ілюстратор, на рахунку якого співпраці з міжнародними виданнями The New York Times, The Washington Post, The New Yorker, The Wall Street Journal, The Atlantic, The Guardian та іншими.
Сергій випустив два артбуки: KYIV by Sergiy Maidukov, що є візуальною історією про столицю, яка розкривається у 50 кольорових і чорно-білих зображеннях, створених упродовж 2018–2021 років, та «Заграва», що документує події повномасштабної війни (в основі книги — ілюстрації до авторської щотижневої колонки Сергія Майдукова для німецького видання Zeit Magazin). Роботи художника зберігаються в Бібліотеці Конгресу, представлені в одеському Художньому музеї та презентуються на виставках.
Сергій Майдуков поділився з редакцією своїми улюбленими українськими та закордонними письменниками — від Юрія Яновського і Сергія Жадана до Курта Воннегута й Жана-Поля Сартра; розказав, що читає перед сном, де його можна побачити з книгою та які видання мали на нього особливий вплив.
Автопортрет Сергія Майдукова
Книга — це…?
Це широкий світогляд, освіченість, спокій. Асоціація — балкон на дачі в Моспиному з видом на великий став. Під балконом — сад на всі 10 соток: сливи, абрикоси, айва, яблуні, вишні, груші, черешні, персики. Дідусь порпається у винограднику, бабуся поливає полуничні грядки. Я читаю, поки не запрягли.
Чи памʼятаєте ви свою першу книгу? Які ваші улюблені автори дитинства?
Перше, що пам'ятаю років із трьох, — «Івасик-Телесик». Найбільше любив, перечитав і передивився по 100 разів серію книг Ено Рауд «Муфтик, Півчеревичок і Мохобородько». Це просто виніс мізків був для мене в дитинстві.
Вас завжди цікавили ілюстрації та візуальна сторона видань чи це прийшло поступово?
Батьки якимось дивом діставали іноземні книги, журнали, комікси. Там була зовсім відмінна від нашої тодішньої візуальна естетика. Напевно, це виховало певний смак. 12-томну дитячу ілюстровану енциклопедію знав по картинках на пам'ять. Всі діти однаково люблять картинки в книгах.
Як ви формуєте власну бібліотеку? Які видання посідають у ній особливе місце?
З «текстових» книг я залишаю ті, що знову колись прочитаю (насправді за все життя я перечитав по другому колу буквально декілька видань — 3 чи 4), а візуальні обираю за своїми смаками, рідко коли помиляюся, але буває. Нещодавно купив зібрання чеського плаката, а він доволі посередній, поступається польському на дві голови. Нічого б не пропустив, якби не придбав її. Якраз візуальні книги для мене й особливі.
Яких книг у вас найбільше: художня література, артбуки, нон-фікшн? Чи є улюблені жанри?
Артбуків і фотобуків найбільше. З художнього люблю читати європейців і американців, книги про життя у XX столітті, десь з 1930-х по 1990-ті. Таких авторів, як Курт Воннегут, Жан-Поль Сартр, Семюел Бекет.
Чи пам’ятаєте, яким був процес роботи над вашим першим артбуком KYIV?
Процес був найкращим у світі — малювання улюбленого міста під настрій у власному графіку і за власним вибором.
Чи могли б ви назвати декілька улюблених локацій Києва, які включили в цю книгу?
Це бульвар Шевченка, площа Українських Героїв, метро «Славутич», сходи станції метро «Дніпро», панельки вулиці Чорнобильської. KYIV для мене своєрідний іспит на те, щоби вважати себе киянином.
У книзі «Заграва» Київ постає вже зовсім іншим — після початку повномасштабного вторгнення. Розкажіть про цю книгу докладніше, будь ласка.
На відміну від Києва 2018–2021 років, що показаний у книзі KYIV, у «Заграві» в поле мого зору потрапляють не так локації, як події чи обставини, за якими вже потім можна роздивлятися місто.
Також ви створили обкладинку для нової книги британської авторки Шарлотти Гіггінс — Ukrainian Lessons. На що ви орієнтувалися, працюючи над цим зображенням?
Хотів сказати про контраст: про життя, що іскриться на тлі смерті. Про це, власне, і книга Шарлотти. Дуже на неї чекаю, бо читав тільки уривки.
Де вас зазвичай можна побачити з книгою?
Влітку — в парку Шевченка або на лавці біля монумента Грушевського, на сонці. На сходах, що ведуть на Поділ з Пейзажки (там заховані лавочки праворуч), на галявині біля Музею історії України.
Що ви любите читати перед сном?
Історія, яку я, в принципі, люблю (й дуже погано запам’ятовую), занадто важка для читання на ніч. Вмикається голова. Я обираю художню літературу. «Сирени Титана» Курта Воннегута — геніальне з того, що читав перед сном з останнього. Ще «Переміна місць» Девіда Лоджа була нічого.
Які книги зазвичай берете із собою на відпочинок?
Одну художню, одну публіцистику (частіше історію). Наприклад, «Рецидивіст» Курта Воннегута і «Найкоротша історія Китаю» Лінди Явін.
Яка найцінніша книга, що ви отримали в подарунок?
Книга Катерини Носко «Де кураторство» від IST Publishing.
Які книжки/автори — ваш guilty pleasure?
Маленькі авторські артбуки колег-ілюстраторів (такі, які час від часу видають Brian Rea, Joao Fazenda), щось накшталт незалежних зінів.
Яка книга стала для вас найбільшим відкриттям і щось змінила у свідомості?
«Шляхи свободи» Жана-Поля Сартра. Ніколи не думав, що можна писати монументальну прозу — три томи — ніби партію для ударних, зі справжнім буквальним ритмом оповіді. Також «Шаланда в морі» Юрія Яновського (це самодостатня частина роману «Вершники»). Я прочитав уперше щось із «Розстріляного відродження» у 2015 році. Для мене було відкриттям, що існує український літературний авангард. Він нічим не поступається Ісааку Бабелю, який мені дуже подобався, і його «Конармії» за художністю образів, наприклад.
Ваші улюблені українські автори-класики?
Юрій Яновський, Микола Хвильовий, Валер'ян Підмогильний.
Хто з сучасних українських авторів найбільше подобається?
Артем Чех, Ірена Карпа, Сергій Жадан, Софія Андрухович.
А як щодо закордонних?
Сучасні? Не читав поки сучасної іноземної прози — не знаю, з якого боку підступитися. Може, Джозефа Геллера можна вважати відносно сучасним?
Чи є у вас дивні особисті звички, повʼязані з читанням?
Насамперед завжди викидаю суперобкладинку. Також є черга з наступних книг, яку я намагаюся не порушувати. Думаю, я тут не оригінальний.
Ваші улюблені літературні екранізації?
Стрічка «На яскравому сонці» Рене Клемана, заснована на «Талановитому містеру Ріплі».
Ваші книжкові рекомендації для читачів?
Олександр Глядєлов — останній фотобук 2025 року, Анрі Картьє-Брессон «Інтерв’ю та розмови 1951–1998», «Вітряки і Дон Кіхоти. Українська правда 25» від IST Publishing та Курт Воннегут «Бійня №5» (й усе решта).
