Щомісяця редакція Harper's Bazaar готує книжкові добірки, в яких розповідає про новинки українських видавництв — захопливі романи, трилери та детективи, корисний і актуальний нон-фікшн і, звісно, видання про мистецтво, красиві фотокниги та художні каталоги. Також ми з радістю ділимося рекомендаціями від професіоналів зі сфери культури та креативних індустрій. У новому матеріалі CEO і співзасновниця SKVOT Інна Чут розказала про свої книжкові відкриття, які вам неодмінно захочеться зберегти у wish-list.
«Культура в підмурках громадянського суспільства», Паскаль Ґілен і Тайс Ляйстер
Люблю цю книгу і перечитую по декілька разів на рік. Вона показує, як культура може бути основою для громадянського суспільства. Там є багато прикладів, як театри чи артцентри стають просторами для діалогу між різними соціальними групами, створюючи місця для взаємодії та співпраці. Це не просто про мистецтво — це про об’єднання людей навколо спільних цінностей, а для нас зараз це особливо важливо.
«Творчий акт: спосіб буття», Рік Рубін
Книга, яку, мабуть, прочитали вже всі креативники, але все одно можу її радити. Надихає, як Рубін описує творчий процес. Наприклад, він каже, що ми не повинні чекати натхнення — треба почати діяти, і воно прийде. І навіть у найскладніші моменти створення пісень автору вдавалося знайти творчі рішення, якщо він залишався відкритим і гнучким. Зі мною це також працює, перевірено.
«Інтермеццо», Саллі Руні
Нова книга популярної ірландської письменниці Саллі Руні — авторки роману «Нормальні люди», за мотивами якого зняли однойменний серіал. Головні герої «Інтермеццо» намагаються побудувати стосунки, але водночас кожен із них шукає баланс між особистою свободою та емоційною близькістю. Книга сповнена тонкої іронії та водночас глибини. Мені здається, її сюжет знайомий кожному, хто переживав складні стосунки. Наразі роман доступний до прочитання англійською мовою, однак незабаром його також видадуть українською.
«Случаї», Дмитро Горбачов
Книга містить спогади дослідника української культури Дмитра Горбачова. Одна з моїх улюблених історій — розповідь про Казимира Малевича. Автор описує, як одного разу художник запізнився на власну виставку, тому що просто гуляв вулицями, задумавшись про сенс мистецтва. Це показує не тільки його геніальність, але і людські слабкості, які ми всі маємо.
«Він та я були українці», Дмитро Горбачов
Антологія Дмитра Горбачова, присвячена одному з найвпливовіших митців XX століття Казимиру Малевичу. До неї увійшли автобіографічні тексти, статті та листи художника, а також дослідження його біографії. Для мене це найкраща книга, щоб усвідомити глибину нашого коріння та історії. Дуже вдала робота, щоб зрозуміти, як прокласти свій шлях до національної ідентичності.
«Про тиранію», Тімоті Снайдер
Американського історика, професора Єльського університету Тімоті Снайдера можна слухати, потім перечитувати, потім знову слухати, і так до нескінченності. Ще його можна любити за знання української мови та нереальну актуальність всього, що він каже. У цій книзі автор дає короткий екскурс у XX століття і згадує найважливіші чинники, які вплинули на розвиток нашого суспільства.
«Пісня відкритого шляху», Артем Чех
Книга українського письменника та військового Артема Чеха сповнена особистих подорожей. Герой вирушає в дорогу з наміром знайти відповіді на свої внутрішні питання, але врешті-решт усвідомлює, що шлях до себе — це не кінцева точка, а процес. Мене вразив момент, коли персонаж книги, сидячи біля багаття в горах, розмірковує про те, що справжня свобода приходить тоді, коли приймаєш свою незавершеність.
«Далекі близькі», Володимир Єрмоленко
Український письменник Володимир Єрмоленко прекрасно поєднує особисті роздуми з розповідями про великих філософів. Наприклад, у книзі є глава про Іммануїла Канта, де автор проводить паралелі між персональним досвідом подорожей і теоріями про «вічний мир». Це дозволяє по-новому поглянути не лише на історичних постатей, а й на власне життя.
«Від Малоросії до України», Микола Рябчук
У своїй книзі український журналіст та письменник Микола Рябчук наводить багато прикладів того, як імперська пропаганда намагалася принизити українську культуру, називаючи її малоросійською. Літературні твори українських авторів свідомо не включали до шкільної програми в радянські часи, щоб не дати можливості українцям віднайти свою національну ідентичність та розвиватися. Не буде зайвим нагадати собі, проти чого ми боремося зараз.
