У львівському Mercury Art Center триває артпроєкт «Дочекатися Різдва: Історії незнищенного Свята» — про нього міркують у своїх творах художники з 1920-х і до сьогодні, працюючи з різними медіа та стилями.
Виставку присвятили пам’яті громадського й політичного діяча, мецената та підприємця Ярослава Рущишина. До експозиції увійшли не тільки живописні полотна, а й понад сотня вітальних листівок, унікальні звізди, костюми від вертепів, масштабні інсталяції та архівні фото святкувань. Вони репрезентують різні періоди — від заборони Різдва під час радянської окупації до активного спротиву та періоду після проголошення Незалежності й початку повномасштабної війни.
Спеціально для Harper's Bazaar Ukraine, що став медіапартнером проєкту, кураторка й керівниця мистецьких програм Mercury Art Center Анна Хома та спеціалістка Аукціонного дому «Меркурій», мистецтвознавиця Христина Стуковенкова, розповіли про 10 знакових творів, які можна побачити в експозиції до 1 лютого 2026 року.
Богдан Сорока «Коляда», 1975
Перші свої лінорити український графік Богдан Сорока створив 1969 року як ілюстрації до збірки поезій Ігоря Калинця «Відчинення вертепу», що видрукували в Лондоні під назвою «Поезії з України». Це спонукало КДБ порушити кримінальну справу проти художника, десятиліттями забороняли виставляти його твори та згадувати ім'я у пресі. Але митець не полишав праці над графічними циклами. Створив ілюстрації до творів Лесі Українки, Романа Іваничука, Василя Стефаника, Тараса Шевченка.
На виставці представили 13 графічних робіт Богдана Сороки, надані його родиною. В основі композиції «Коляди» тема давнього звичаю колядування. Щільна побудова композиції створює образ єдності в публічному святкуванні. Робота наповнена візуальними знаками й символами, впізнаваними для нас.
Карло Звіринський. «Зима», 1960-ті
Карло Звіринський — один із тих, хто в часи тоталітарного радянського режиму створював сучасний образ української культури. Колись автор зробив різдвяну шопку, яку згодом довелося спалити через небажану увагу з боку КДБ.
«Зима» — робота, надана з родинної колекції. Це приклад поєднання традиційного пейзажу й модерністичної манери. Старі українські хати не прямо візуально відсилають до Різдва, але навіюють нам спогади, зокрема про святкування в селі. Також це непрямий діалог з глядачем і часом, коли була створена картина, а саме 1960-ті роки, коли Різдво активно «переслідувала» влада.
Олена Кульчицька. Різдвяна листівка «Святий Миколай і Крампус», 1916
Олена Кульчицька — художниця, яка працювала з різними медіа: займалася графікою, малярством, килимарством. Вона є авторкою понад 4 000 художніх творів, що увійшли до золотого фонду української книжкової ілюстрації. Для її робіт притаманний чарівний ліризм і щирість художньої мови.
Листівка Олени Кульчицької 1916 року поєднує в собі християнські мотиви та народну традицію. У центрі композиції зображено постать Святого Миколая, який благословляє дітей. Його образ спокійний і величний, але водночас дуже людяний — він нахиляється до дітей, що підкреслює турботу й доброту.
Особливу увагу привертає декоративна рамка, заповнена стилізованими фігурами янголів і темних сил. Такий контраст має символічне значення: він підкреслює боротьбу добра й зла, де світло та благословення перемагають.
Олекса Шатківський. «Коляда», 1977
Олекса Шатківський у своїй мистецькій практиці активно працював з дослідженням теми українських традицій. «Коляда» — одна з трьох його робіт на різдвяну тематику, що представлені на виставці. На полотні зображено один із ключових елементів свята — колядування. Ми бачимо сільський зимовий пейзаж, впізнавану яскраву звізду та спокійні тони довкола. Після витіснення, підмін і заборон традиції святкування Різдва вдалося частково зберегти у селах.
Петро Гуменюк. «Колядники», 1986
Центральним символом роботи Петра Гуменюка є різдвяна зірка, яка світиться над фігурами й об’єднує композицію — традиційний знак народження Христа та духовного світла. Стиль картини експресивний і узагальнений. Фігури розташовані близько одна до одної, що створює відчуття спільності та єдності — важливої ідеї різдвяного часу.
Влодко Олещук. «Сакральна композиція», 2020
Влодко Олещук працює в галузях перформативного малярства, театральної відеосценографії та іконопису. У цьому циклі артоб’єктів автор використав всі видимі й невидимі етапи та процеси традиційного левкасу як новий багатошаровий інструмент, незважаючи на притаманні йому канони. Певною мірою цей процес творення можна назвати археологією ікони. Використовуючи традиційні графічні засоби й фрагменти позолоти, художник створює враження сакрального зображення.
Тіберій Сільваші. «Крила ІІІ», 2024
Основний обʼєкт сьогоднішніх пошуків Тіберія Сільваші — монохромний живопис. Образ крил має глибоке значення в культурі. У творчості митця він пов’язаний з алхімічною символікою птаха як посередника між земним і небесним вимірами, здатного долати межі реальностей.
Золото в «Крилах» не є декоративним елементом — воно функціонує як носій метафізичного світла, що активує простір довкола себе. У різдвяній експозиції ця робота з’являється як образ переходу й надії — жест руху від темряви до світла, що резонує з сенсом Різдва незалежно від конфесійного прочитання.
Анатоль Степаненко. «Снігопад у Львові», 1976
Анатоль Степаненко — український художник-універсаліст. Працював у царинах перформансу, кінорежисури та концептуальної фотографії. Сучасники називають його «художником за рамками табу» — він був учасником рухів хіпі та кунта-йоги, і є основоположником стилю кіберпанк в українському малярстві. У його мистецтві відтворено ключові трансформації свідомості українців від середини 1970-х до сьогодні.
Ця зимова робота Степаненка сприймається як образ різдвяного міста. Ефект снігопаду, створений крапками й плямами світлої фарби, нагадує ніч, коли вулиці завмирають і наповнюються світлом та тишею. Пастельні рожеві, блакитні й жовті вкраплення асоціюються зі святковим сяйвом і теплом, яке протиставляється зимовому холоду.
Олена Кульчицька. «Різдвяна листівка», 1930-ті
У цій листівці Олени Кульчицької зображено сцену різдвяної коляди. У центрі композиції — група дітей, які йдуть засніженою дорогою й несуть різдвяну зірку — головний символ народження Христа та світла.
Центральна сцена вписана у декоративну рамку з оголених зимових гілок і птахів. Цей мотив природи створює відчуття тиші, зими й очікування свята. Такоє птахи можуть асоціюватися з душею, символічним зв’язком між земним і небесним.
Юрій Скандаков. «Різдвяна листівка», 1982
Юрій Скандаков — львівський митець, який активно працював у жанрах пейзажу, ню та портрету. Листівки доволі рідко зустрічалися у його творчості, тож представлена поштівка займає особливе місце в доробку.
Її композиція побудована навколо образу різдвяної зірки, яку оточують стилізовані обличчя колядників. Вони подані узагальнено, майже маскоподібно, що відсилає до давніх обрядових традицій, де коляда поєднувала спів, рух і елемент гри. Робота передає відчуття хороводу або колективної театралізованої дії. Це символізує єдність громади, спільну радість і циклічність часу.
Нагадуємо, що артпроєкт «Дочекатися Різдва: Історії незнищенного Свята» триватиме до 1 лютого 2026 року за адресою: Львів, площа Міцкевича, 10.
