Венеційська бієнале 2026: головні виставки, які варто побачити

Венеційська бієнале 2026: головні виставки, які варто побачити

Від репатріації пам’яті до цифрових потоків і абсурду — гід найсильнішими проєктами бієнале

АВТОР:

ФОТО: Getty Images

ОПУБЛІКОВАНО: 7 травня 2026

Партнерки агенції культурного менеджменту Port of Culture Катя Тейлор і Юліана Пʼяних поїхали на відкриття Венеційської Бієнале і склали Ultimate Art Guide.

Tide of Returns (Хвиля повернення), Ocean Space

Художники: Repatriates Collective

Tide of Returns — виставка в Ocean Space, що проходить в колишній церкві, присвячена репатріації культурних цінностей і поверненю знань і традицій до спільнот звідки вони походять. Центральна інстялція з піску говорить також про культурну памʼять, перервані звʼязки через колоніальну історію. Цей проєкт також про те, що повернення — це не акт, а процес участі, турботи і звʼязків між поколіннями.

Чому варто йти

Сам простір церкви вражає, годі й казати, що тільки він сам заслуговує на увагу. Тема виставки близька і українцям, колоніальний досвід, репатріація культурних цінностей і поетичний але промовистий спосіб працювати зі складними контекстами. 

Tide of Returns на Бієналле

Павільон Чорногорії — Out of the Blue, I’m Swept Away (Зненацька мене змило)

Художниця: Сініша Радулович

Простір павільона розділений на дві чатсини: та, в якій рухається глядач і «акваріум» під ним, де в побутових сценах завмерли сотні маленьких фігур. Вони виконують повторювані, автоматичні дії, рухаються за сценарієм і не взаємодіють між собою. Вони скоріше є прикладом соціальних ролей ніж субʼєктами.

Глядач дивлячись зверху в якийсь із цих патернів може впізнати і себе, свої автоматичнії дії. Але саме ця позиція спостерігача дає можливість ці патерни розгледіти. Проєкт демонструє такі соціальні структури, де повтор, відсутність вибору і індивідуальності стають ключовими характеристиками суспільства. 

Чому варто йти

Через інтенстивний психологічний досвід і ще дуже насичений простір, вдало організований курaтором.

Out of the Blue, I’m Swept Away бієналле

Павільон Китаю — Dream Stream (Потік мрій)

Ключові художники: Сюй Цзян, Ван Дунлін, Ян Фудун

Павільон виглядає як велика мультімедіна інсталяція і рухається буквально як потік (stream), який через візуальні образи розповідає про культурні і традиції і через них рухається в сучасний цифровий світ. Тут бачимо не просто кітайську каліграфію, а каліграфію яку малює в режимі реального часу робот, який по вашому запиту може намалювати будь яке слово. 

Чому варто йти

Щоб зрозуміти, що Кітай не жартує, а якщо серйозно, то побачити наскільки технології можуть бути вдало поєднані з традиційними мистецтвами і подані в такому форматі де ви захочете дізнатися більше.

 павільон Китаю бієналле

Павільон Індії — Geographies of Distance: remembering home (Географії відстані: згадуючи дім)

Художники: Алвар Баласубраманіам, Сумакші Сінгх, Ранджані Шеттар, Асім Вакіф, Скарма Сонам ​​Таші

Цей проєкт про постійний рух і міграцію. Він досліджує чим є дім в сучасному світі, якщо він більше не є місцем і все частіше є спогадом, досвідом або станом, який людина збергіає. Художники використовують органічні матеріали і звертаються до традиційних індійських ремесел. Це стає способом говорити про памʼять і особистий досвід. 

Чому варто йти

Через абсолютно фантастичну масштабну інсталяцію зіткану з шовка крючком. Її можна розглядати годинами. 

павільон Індія бієналле

Фото: thehindu.com

Павільон Люксембургу — La Merde (Лайно) 

Художниця: Алін Буві

Ключовий елемент павільону фільм про шмат лайна, який переживає різні пригоди. Цей іронічний і гострий фільм говорить про те, що є допустимим, прийнятним, а що ні. Що є доречним, чистим, «нормальним», а що потребує виключення. Цей фільм буквально викликає відразу, але таку, що неможливо відірватися. 

Чому варти йти

Бо це неймовірно смішно і дотепно, і водночас працює з найскладнішими суспільними темами «нормальності» і прийнтяття. 

Венеційська бієналле

Окрім того, протягом всього Арсенале можна побачити скульптури Ніка Кейва (не того, про якого ви подумали) — американського художника, який працює з темами ідентичності, раси та соціальної видимості. Його об’єкти розташовані як частина простору і читаються радше як живі тіла, ніж як скульптури. Вони зазвичай без обличчя, не мають індивідуальності і персональних рис, натомість це узагальнені образи і прийнятні соціальні ролі. Проте його герої в компенсацію за відсутність голови завжди розквітають квітами, гілками, ніби жива природа пробуджується у мертвому тілі. 

Фото на аватарці: by MARCO BERTORELLO / AFP via Getty Images


ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ