Режисер Андрій Жолдак повернувся в Україну після майже 20-річної перерви, щоб поставити спектакль із символічною назвою «Дім» з молодими українськими акторами. За ці роки автор, відомий своїми експериментами з класичними текстами, жанрами та формами, встиг попрацювати у багатьох європейських театрах — у Франції, Німеччині, Нідерландах, Швейцарії, Румунії, Швеції, Фінляндії, Чехії та Словаччині.
В основі сюжету його власної п’єси — історія трьох поколінь однієї родини, які мають пройти випробування миром і війною для того, щоб знайти свій дім. І ця історія, за словами режисера, могла б відбутися і скрізь, і ніде. У постановці задіяні 18 молодих акторів — деякі з них працюють у команді Національного академічного драматичного театру ім. Лесі Українки, також у виставі можна побачити студентів і випускників театральних вишів.
Репетиціям і прем'єрі на основній сцені театру передували кастинг і тижневий майстер-клас режисера в одному з павільйонів кіностудії ім. Олександра Довженка, в якому взяли участь більше ніж 200 молодих українських акторів. Протягом 8 днів Андрій Жолдак ділився власними думками щодо ефективної сценічної роботи й відбирав учасників майбутньої постановки. Ці робочі матеріали, за словами продюсера Олега Кохана, стануть частиною книги «Метод Жолдака» та документального фільму про митця.
Репетиції вистави тривали майже три місяці у щоденному режимі з 10-ї до 21-ї години й кожен день записувалися на відео, яке монтувалося майже в реальному часі. Перед фінальним етапом роботи хронометраж відзнятого матеріалу перевищував 6 годин. За два тижні до прем’єри режисер збирав фінальну версію постановки, яка наразі триває 4 години 15 хвилин.
Перед початком спектаклю режисер звертається до глядачів з промовою, яка дає ключ до сприйняття вистави, — він ототожнює її з амфорою, на якій нанесена історія цього дому в написах, родинних світлинах і спогадах. Жолдак символічно «розбиває» її на сцені для того, щоб кожен глядач розпочав свою власну розмову з мистецьким твором і фактично створив власну версію постановки. «Моя ідея як художника, — зазначив Андрій Жолдак у зверненні до глядачів, — щоб кожен із вас зібрав свою амфору з тих фрагментів вистави, які ви будете бачити. І кожен з вас зможе уявити й відтворити те, що я, можливо, і не закладав як автор ідеї».
На сцені звучать різні композиції — від треків з фільмів 1960-х і європейських хітів 2000-х до творів Валентина Сильвестрова. Крім того, актори вистави, постійно змінюючись, озвучують один одного в режимі реального часу.
Андрій Жолдак виступив у цій постановці не лише режисером і творцем тексту, а й автором концепції світла, звуку та музики. Художником-постановником «Дому» став Данило Жолдак, а автором костюмів — дизайнер Сімон Мачабелі, для якого це вже 10-й спільний проєкт з українським режисером.
«Моє завдання було показати сценічними засобами глибину ідеї режисера. Я використав свій досвід роботи з багатьма європейськими театрами та відчуття шаленої сили духу й натхнення, які притаманні саме українській землі, — зазначив Данило Жолдак, — і хоч на перший погляд може здатися, що вистава досить незвична і заплутана, але насправді вона така, яким є наше життя. У мирні часи і під час війни».
«Робота з Андрієм для мене завжди полягає в тому, щоб розшифрувати й відтворити його думки, які мігрують поміж світів і часів, у костюмах, які мають бути сучасними, — акцентує Сімон Мачабелі. — А сучасність для Жолдака — це не про сьогодення, а про поняття “бути живим”».
Усі вистави Жолдака завжди викликають резонанс — думки експертів і простих глядачів зазвичай полярні. «Дискусії тривають ще з початку репетицій, — ділиться продюсер Олег Кохан. — А після показів, сподіваюсь, їх кількість тільки збільшиться, бо кожну сцену вистави можна довго обговорювати й аналізувати, адже йдеться про усвідомлення справжнього мистецтва».
На думку європейського театрального експерта Сержа Дорні, на якого вистава справила сильне враження своєю фізичною експресією та глибиною, «Жолдаку і його акторам вдалося створити колективну силу, де саме тіло стало оповіддю про скорботу, надію і близькість. Це театр, що заново осмислює себе як колективний досвід, де комедія переплітається з трагедією, а глядач змінюється у самому способі сприйняття мистецтва. І це видатне досягнення, яке вписує цю роботу в ключові експериментальні течії європейського театру XX–XXI століть, водночас оновлюючи й розширюючи їхній виражальний потенціал».
«Автор переконує, що збирати докупи свою амфору, своє ідеальне чи неідеальне уявлення про дім життєво важливо, — акцентує філософиня Олеся Бенюк. — Цим він торкається вкрай болючої теми воєнного сьогодення. За роки війни кожен ставив собі питання, що буде з його домом. І без цих образних «уламків» амфора нашого спільного дому не буде цілісною. Українці, які через різні життєві обставини виростали, навчалися, будували кар’єри, досягали успіху за кордоном, повертаються додому, що знаходиться у війні. Цей дім неідеальний, зболений, зранений, але рідний».
«Проєкт Андрія Жолдака — це не просто вистава, — констатує художній керівник Національного симфонічного оркестру Грузії, композитор і диригент Ніколоз Рачвелі. — Як музикант я відчуваю, як працює фрагментарна драматургія: повторювані жести й образи тут нагадують музику — вони повертаються вже з іншим змістом та емоцією, щоразу глибше проникаючи в нас. А музика Валентина Сильвестрова ніби зупиняє час, щоб історії прямо зі сцени увійшли в серце глядачу. Мистецтво Жолдака ще раз переконало мене, що театр може бути водночас минулим, сучасним і майбутнім».
Наступні покази вистави Андрія Жолдака «Дім» відбудуться в Національному академічному драматичному театрі ім. Лесі Українки 8 листопада і 13 грудня.
