У листопаді Молодий театр знову покаже виставу «Три швидкі та модні у цьому сезоні перукарки», що викликала глибокий емоційний відгук у глядачів. Постановка, прем'єра якої відбулася зовсім нещодавно — у жовтні, звертається до кожного, хто намагається зрозуміти, що означає бути українцем сьогодні.
Історія народилася з культурно-освітнього проєкту «З країни в Україну», який з 2014 року проводить фестивалі у прифронтових містах, об’єднуючи громади через музику, книжки й мистецтво. Саме там, у діалозі з людьми, народилася ідея вистави, що перетворилася на сценічну розмову про ідентичність, вибір і ментальну свободу.
Сюжет, який говорить про біль та надію
Події постановки розгортаються у звичайній перукарні прифронтового міста, куди заходить військовий Сергій. Там він зустрічає трьох жінок: Катю, Віку та Вероніку. Кожна з них є метафорою певної частини нашого суспільства. Їхня розмова торкається тем війни, втрат, ілюзій, зради та пошуку себе. За побутовими діалогами відкривається історія країни, яка проходить шлях болю, щоб навчитися знову бути собою.
Вистава про ментальний полон
«Три швидкі та модні у цьому сезоні перукарки» — це не тільки вистава про війну. Це ще й постановка про ментальний полон, у якому люди опиняються, навіть не усвідомлюючи цього. Вона досліджує, наскільки глибоко імперські наративи проросли в нашу культуру, звички, мову, і чи здатні ми сьогодні розпізнати, що справді наше, а що — нав’язане.
«Ми хотіли показати, що навіть коли ми як нація відбулися й знаємо хто ми, російська пропаганда все ще поруч із нами: у культурі, у звичках, у сприйнятті. Завдання вистави — навчити розрізняти, що справді наше, а що нав’язане, не втратити себе, будуючи власну культуру та наративи»,
— каже продюсерка Анастасія Вергелес.
Режисерська робота
Режисер Станіслав Мойсеєв понад шість років працював за кордоном — у Литві, Латвії, Естонії та Угорщині. Ця постановка стала його першою роботою в Україні після тривалої паузи й водночас поверненням у контекст країни, що змінилася.
Для Мойсеєва ця вистава — спосіб поговорити з глядачем про головне: що залишилося в нас людського, коли все навколо перевіряється на міцність. Режисер поділився, що його привабила ідея співпраці з фундацією «З країни в Україну» та концепція «Семантичного щита» Дениса Блощинського, що досліджує процес пошуку ідентичності та переосмислення історії через мистецтво.
«Коли з’явилася п’єса Максима Курочкіна, ми разом почали розробляти контекст, і я відчув, що це близьке мені і я хочу цим займатися»,
— розповідає він.
Акторський склад постановки
На сцені зірковий склад акторів з різних театрів: Театру ім. Івана Франка, Театру на Лівому березі та Театру на Подолі.
Акторка Наталія Кобізька зізнається:
«Я завжди підходжу до ролей із великою любов’ю. Ця була особливо цікавою через містичність образу. Є одна з останніх сцен, де ми проголошуємо лозунги, і в голові часто постають образи родичів, вчителів, сусідів… Вона постійно резонує зі мною, бо довгий час ми крокували навпомацки, і нашими провідниками були не зовсім правильні люди та наративи».
Для акторки Валерії Ходос вистава стала особистим символом повернення. Після тривалої паузи в театрі та активної роботи в кіно саме Молодий театр, де вона починала кар’єру, став місцем емоційної зустрічі з собою минулою.
«Для мене театр — це можливість виговоритися, викричатися на теми, які не завжди доречно підіймати у соцмережах чи навіть у колі друзів. Це можливість перестати боятися й говорити про те, що болить, що викликає осуд. Завдяки цій виставі я можу бути абсолютно відвертою. Усе, що виголошую на сцені, я справді відчуваю й думаю так у житті. Це мої слова, вимовлені персонажкою, яка нічого не боїться»,
— ділиться Валерія.
Новий етап для драматурга Максима Курочкіна
Драматург Максим Курочкін, який пішов служити після початку повномасштабного вторгнення, певний час не писав. Запрошення створити п’єсу спеціально для цього проєкту стало для нього поворотним моментом — поверненням до слова як до способу лікування і самопізнання.
Курочкін зазначає, що його цікавить лише той театр, який працює з живими авторами та новими текстами, розвиває культуру роботи зі складними сенсами й не боїться ризику. На його думку, чесними та актуальними є лише ті театри, які помічають сучасні виклики, зокрема російсько-українську війну, і знаходять у собі сили говорити про них через мистецтво.
Дебют Анастасії Вергелес у театральному продюсуванні
Для Анастасії Вергелес це перший досвід театрального продюсування. До цього вона працювала в кіно, однак театр вимагав іншого типу залученості — живого, емоційного, відповідального. Вона каже, що саме тут зрозуміла, наскільки театр може бути простором довіри, де глядач стає частиною діалогу.
«Сучасний театр має підіймати актуальні теми. В умовах війни це не лише трагедії. Тут народжується любов, гумор, життя триває. Ми не можемо відкидати реальність і говорити, що театр — тільки розвага чи видовище. Навпаки, глядач має вмикати критичне мислення, ставати партнером у дискусії й разом шукати шляхи вирішення проблем»,
— пояснює Анастасія.
Складний, але чесний матеріал
Це вистава, що вимагає емоційної готовності. Вона порушує болісні теми — говорить про втрату, травму, війну, ідентичність. Якщо ви перебуваєте у стані глибоких переживань, варто обережно обирати момент для перегляду. «Три швидкі та модні у цьому сезоні перукарки» — це чесна розмова про те, як ми проживаємо біль і водночас вчимося залишатися живими.
Символічна назва
Назва «Три швидкі та модні у цьому сезоні перукарки» — це метафора, що поєднує легкість буденного з глибиною травми. Вона натякає на те, як ми, живучи під час війни, часто маскуємо свій біль «перукою» — образом, за яким приховані страх, відчуття втрати і водночас внутрішня сила.
Перукарки в цій п’єсі стають носійками спонтанного, вільного говоріння, їхні рухи нагадують фрагменти магічного ритуалу. Недарма найщиріші, найнеочікуваніші речі ми часто чуємо саме в перукарському кріслі, де люди дозволяють собі бути справжніми. Попри складність тем, вистава залишає по собі не темряву, а світло. У кожному жесті, у чесності акторів та у відчутті, що ми всі маємо силу пережити своє. Це театр, який не боїться правди, і саме тому він так потрібен зараз.
Наступні покази вистави «Три швидкі та модні у цьому сезоні перукарки» відбудуться 25 та 29 листопада.
