До 150-ї річниці від дня народження Олександра Мурашка Національний художній музей України (NAMU) представив глядачам першу за понад два десятиліття персональну виставку художника, що об’єднала знані живописні та графічні твори, зокрема полотна «Квіткарки», «Дівчина у червоному капелюсі», «Карусель», «Портрет дівчинки з собакою», «На ковзанці», а також автопортрети митця та останню картину Мурашка — «Жінка з квітами».
Редакція Harper's Bazaar Ukraine докладніше розпитала кураторку проєкту «Олександр Мурашко. Кольорові модуляції» Лесю Толстову про роботи, що належать до різних етапів творчості митця, особливості стилю художника та ключові теми, що його цікавили; про унікальний підхід до зображення світла, жіночі образи в роботах Мурашка, а також картину «Сутінки. За столом», що була недостатньо добре відома глядачам.
Олександр Мурашко, Автопортрет, 1917–1918
В NAMU показали першу персональну виставку Олександра Мурашка за 25 років. Проєкт охоплює різні етапи творчості митця. Чи не могли б ви охарактеризувати їх? Як змінювалися погляди та методи художника з часом?
Перший — це період реалістичного відтворення дійсності: увага до пластики форм людського обличчя і постаті, до психологічної характеристики моделі, стриманий колорит, побудований на поєднанні сірих, чорних та вохристих тонів. Це 1890-ті — перша половина 1900-х. Другий період відзначений посиленою увагою художника до передачі сонячного світла; акценті на рожевих, жовтих та блакитних тонах; більш узагальненому трактуванні обличчя та постаті, які «розчиняються» у повітряному середовищі. Це 1905–1910 роки.
Далі Олександр Мурашко відкриває живописну силу бузкових, зелених, блакитних і помаранчевих рефлексів на білому полотні. Імпресіоністична свіжість письма поєднується тут з глибиною філософських узагальнень трактування теми людської долі. Це 1912- 1915 роки. Надалі помітна посилена краса колористичних рішень; панування синього і бузкового тонів; колір стає носієм метафоричних і символічних сенсів; продовження філософських пошуків сенсу людського буття. Це останній період творчості митця — 1916-1919 роки.
Як би ви визначили ключові мотиви у творчості Олександра Мурашка?
Краще, напевно, говорити про теми. Сонячне світло як самостійний «герой» картини, гармонія людини і природи, родина, життєвий шлях особистості.
Олександр Мурашко, «Квіткарки», 1917
Розкажіть, будь ласка, як митець працює зі світлом, сонячними бліками, а також відтворенням одягу героїв. Адже тут у нього теж особливий підхід.
Світло Олександр Мурашко передає по-різному в різні періоди своєї творчості. Він створює системи як для передачі реального освітлення, так і для відтворення сили світла через метафору. Приглушує і посилює його залежно від творчого задуму.
Щоб зобразити яскраве світло, художник показує різко затінені постаті на першому плані. Зблиски він використовує для акцентування погляду і руху героя чи миттєвості враження. Сонячні плями — для передачі рухливого середовища та посилення дематеріалізації предмета.
Олександр Мурашко пише сміливо і широко навіть прозорі тканини. Впізнаваною і гостро характерною рисою є сміливі, багаті відтінками рефлекси на (переважно) білому одязі, до яких він почне звертатися близько 1912 року.
Якими постають жінки в роботах Олександра Мурашка? Хто його надихав?
Основні ідеї в жанрово-філософських полотнах митця втілені зображеннями жіночих постатей. Особливо характерним є останнє значне (незавершене) полотно — «Квіткарки», де жіночі постаті уособлюють ідеї юності, що перебуває у полоні мрій, позбавленої ілюзій зрілості, та старості, що рефлексує над пройденим шляхом. Всі разом є означенням стабільності основних законів життя серед хаосу історичних перипетій.
Серед портретів — численні зображення дружини художники Маргарити, її подруг, родичок, учениць власної студії Л.Ковальської та Ф.Меєрсон.
Олександр Мурашко, «Праля», 1914
Художник часто писав портрети тих, кого знав, членів своєї родини та друзів? Чи можна сказати, що його роботи є своєрідним портретом епохи? Яким він бачив та відчував свій час?
Ні, загалом назвати його роботи портретом епохи не можна. Він мало переймався модою (не лише в сенсі одягу, але й в ідеях чи поглядах) та скороминущими речами. В загальному сенсі епоха Мурашка ще не завершилася і ми не можемо чітко відділити себе від неї. Наші погляди на людину, життя і природу загалом мало змінилися. Художник відчував свій час приблизно так само, як відчуваємо його ми.
Окремі риси, що яскраво характеризують ті явища, які вже втратили свою актуальність і змушують нас відчути часовий бар’єр, присутні в певних роботах митця. Однак він звертав свою увагу переважно на ті базові речі, на які й сьогодні спирається наша культура.
Олександр Мурашко, «Сутінки. За столом», 1916
Розкажіть, будь ласка, докладніше про дві роботи з експозиції — полотно «Сутінки. За столом», що недостатньо добре відоме глядачам, та про останню знакову картину художника «Жінка з квітами».
«Сутінки» — робота 1916 року. В цей період, після шоку, викликаного початком Першої світової війни, художник переосмислює своє ставлення до життя. Він починає гостро відчувати красу буденності, яку втілює у живописі, позначеному сполученням ясних інтенсивних кольорів. Цей новий погляд на світ надає зображенню ординарної сцени з родинного побуту на київській дачі (або міській околиці) відтінку тропічної екзотики. Композиція відзначається спрощенням форм людських облич і постатей, які не мають відволікати від основного живописного сюжету: діалогу трьох відтінків червоного тону, доповненого інтенсивними смарагдовими та синьо-бузковими кольорами. Художник створює враження поступового загусання вечірніх відтінків і швидкого наближення нічної пітьми, що надає картині елегійного і водночас загадкового настрою.
«Жінка з квітами» позначає перехід від гармонії до різкого, дещо агресивного зіткнення кольорів, які поєднуються з доволі прозаїчним, підкреслено тілесним і матеріальним жіночим образом. Він позбавлений ніжності, загадковості та романтики, які були притаманні трактуванню жіночих постатей для Мурашка в більш ранній період. У художника з’являється відчуття нової доби, більш простого й брутального стилю життя. Разом із тим помітне захоплення митця тілесністю моделі. Можливо, в цьому відобразилось усвідомлення художником, після низки суворих соціальних потрясінь, цінності людського життя та фізичного існування як такого. «Вибух» інтенсивних кольорів знаменує початок якогось нового етапу творчості Олександра Мурашка, перерваного смертю митця в 1919 році.
Олександр Мурашко, «Жінка з квітами», 1918
Що нового вам хотілося б відкрити глядачам з цією виставкою?
Кожен відвідувач має свій індивідуальний досвід знайомства і розуміння образотворчого мистецтва. Ми створюємо можливість для спілкування митця і глядача, в якому кожен має шанс побачити щось нове для себе. Для знавців мистецтва відкриттям можуть стати твори з музейних фондів, яких відвідувачі не бачили давно, а деяких, можливо, ніколи.
Нагадуємо, що відвідати експозицію «Олександр Мурашко. Кольорові модуляції» в NAMU можна до 26 січня 2025 року.
Текст: Катя Теллер
