Серед найцікавіших культурних подій травня — нова масштабна виставка Українського дому «ПроЗорі», присвячена творчій практиці та пошукам київських художників XX століття, повернення на екрани українських кінотеатрів знаменитої стрічки Сергія Параджанова «Тіні забутих предків», що була створена в 1964 році та відреставрована, і вихід серії книжок, які варто додати у свій wishlist, зокрема роботи Софії Яблонської «З країни рижу та опію» і видання Arthuss про театрального режисера Роберта Вілсона.
Також ми вирішили нагадати про участь у 78-му Каннському кінофестивалі Мстислава Чернова, що презентував документальний фільм «2000 метрів до Андріївки», та української акторки Карини Химчук, що зіграла в режисерському дебюті Гарріса Дікінсона «Їжак».
Виставка «ПроЗорі», Український Дім
Новий проєкт Українського Дому «ПроЗорі» присвячений творчості київських митців-монументалістів Федора Тетянича, Валерія Ламаха, Ади Рибачук і Володимира Мельніченка (АРВМ), та Флоріана Юр'єва. Їхні проєкти формували візуальний ландшафт післявоєнного Києва. Зокрема, серед створених ними знакових об’єктів — «Літаюча тарілка» на Либідській, мозаїки Річпорту, Центрального автовокзалу й аеропорту «Бориспіль».
Художники працювали в умовах соціальних змін та культурних зрушень і не лише виконували державні замовлення, а й створювали паралельні простори вільної творчості — поза ідеологією та формальністю. Вони розмірковували над темами циклічності часу, нескінченності та пам’яті, спираючись на особисті переживання та складну мову символів і знаків. Вони експериментували на перетині мистецтва й науки, шукали мистецьку незалежність, і водночас кожен з авторів мав власну філософію.
Валерій Ламах, Автопортрет
Книга Софії Яблонської «З країни рижу та опію»
Видавництво «Віхола» представило читачам одну з найбажаніших новинок весни — книгу української фотографки, мандрівниці та письменниці Софії Яблонської «З країни рижу та опію». Твір, у якому авторка описує своє життя в Китаї, вперше був опублікований у 1936 році.
«Це захопливий тревелог, що відкриває світ Китаю 30-х років минулого століття. Софія щиро й без прикрас ділиться тим, як стала залежною від опію і була свідком страти «піратів». Яблонська не лише спостерігала за життям Китаю, а й намагалася зафіксувати його на плівці. Та через віру китайців у те, що «одинокий погляд маґічного апарату в силі нагнати на них хворобу, а то й смерть», їй часто доводилося годинами чекати, псувати плівку, а потім іти ні з чим. Щоб мати змогу працювати, вона винайняла приміщення, створивши ілюзію справжньої комерційної діяльності, і з вікна знімала місцевих», — розказують про книгу у видавництві. Нагадуємо, що Софія Яблонська здійснила навколосвітню подорож та зафіксувала свої відкриття в серії фотографій і книг.
Книга про театрального режисера Роберта Вілсона
Українське видавництво Arthuss опублікувало книгу про одного з найвідоміших театральних режисерів сучасності — Роберта Вілсона, що є яскравим представником авангардного руху та створив власну візуальну мову. Він почав свій творчий шлях у 1960-х у Нью-Йорку та справив значний вплив на театральну естетику другої половини XX — XXI століття.
Роберт Вілсон ставить як європейську класику, так і авангардні тексти та власні п'єси. Особливість його впізнаваного стилю полягає в експериментальній роботі зі світлом, сценографією, пластикою акторів, а також костюмами та гримом. На рахунку митця постановки «Шекспірівські сонети», «Гамлет: монолог», «Макбет», «Одіссей», «Орландо» за романом Вірджинії Вулф, «Носоріг» за п'єсою Ежена Йонеско, опери «Травіата», «Орфей», «Норма» та «Ейнштейн на пляжі». У 2011 році режисер створив постановку «Життя і смерть Марини Абрамович» у співавторстві зі знаменитою художницею, що зіграла у виставі головну роль. Також у проєкті взяв участь Віллем Дефо. До видання Марджері Арент Сафір «Роберт Вілсон: Ізсередини» увійшли інтерв’ю та розмови з кураторами, художниками, музикантами і колегами режисера.
Мстислав Чернов представив свій фільм у Каннах
У день відкриття 78-го Каннського кінофестивалю гостям події презентували спеціальну програму, присвячену Україні. В межах проєкту Мстислав Чернов особисто представив свій новий документальний фільм «2000 метрів до Андріївки».
У стрічці режисер супроводжує українських військових, що мають пройти через укріплену та заміновану ділянку лісу і звільнити стратегічно важливе село Андріївка від російської окупації. Знімання фільму почалися у вересні 2023-го, а вся робота над картиною зайняла майже 1,5 року. Музику для стрічки створив дворазовий лавреат премії «Ґреммі» композитор і музичний продюсер Сем Слейтер («Чорнобиль», «Джокер»). Картина вже отримала приз за найкращу режисерську роботу на американському фестивалі «Санденс» та нагороду Копенгагенського міжнародного фестивалю документального кіно CPH:DOX.
Мстислав Чернов у Каннах. Фото: Роман Горбун
«Для мене честь представляти Україну разом із талановитими українськими та французькими режисерами на Каннському кінофестивалі. В ці дні, коли йдуть переговори про мир, про майбутнє України, про її землю, мені хотілося б, щоб світ памʼятав, що кожний метр, кожний клаптик цієї землі — це чиясь кров та життя. Про це і є фільм «2000 метрів до Андріївки». Про землю і про воїнів, які її захищають. Про тих, що полягли, і тих, які продовжують битися»,
— підкреслив Мстислав Чернов.
Нагадуємо, що у 2023 році режисер створив дебютну документальну картину «20 днів у Маріуполі», що принесла Україні перший «Оскар». Також стрічка удостоїлася престижної британської кінопремії BAFTA та Приза глядачів на кінофестивалі «Санденс».
Українська акторка Карина Химчук зіграла у стрічці Гарріса Дікінсона «Їжак» і відвідала прем'єру в Каннах
У травні британський актор та амбасадор бренду Prada Гарріс Дікінсон, відомий за стрічками «Трикутник смутку» та «Хороша погана дівчинка» з Ніколь Кідман, представив у Каннах свій режисерський дебют. Картина «Їжак» розказує про Майка — безпритульного жителя Лондона, що потрапив у пастку самознищення, але намагається налагодити своє життя. Команда проєкту зазначає, що стрічка є «різкою та абсурдною» історією про дивні закономірності, які постійно тягнуть нас назад.
Головну роль у стрічці виконав Френк Діллейн, відомий за фільмами «У серці моря» та «Гаррі Поттер і Напівкровний Принц», де він зіграв Тома Редла (Лорда Волдеморта) у дитинстві. Також у фільмі зіграла українська акторка Карина Химчук, зірка картини Тоні Ноябрьової «Ти мене любиш?». За цю роботу вона отримала Національну премію кінокритиків «Кіноколо» та нагороду за найкращу жіночу роль на 14-му Одеському кінофестивалі. Карина особисто відвідала прем'єру стрічки на 78-му Каннському кінофестивалі, обравши для виходу рожеву сукню Frolov із серцем.
Карина Химчук у Каннах. Фото: Instagram @karynakhymchuk
Повернення картини «Тіні забутих предків» на великий екран
З 29 травня на екрани українських кінотеатрів повернулася культова стрічка Сергія Параджанова «Тіні забутих предків». Картина, створена в 1964 році, заснована на однойменній повісті Михайла Коцюбинського. За сюжетом два гуцульські роди багато років ворогують. В атмосфері озлобленості й помсти зароджується чиста, світла любов Івана та Марічки, що належать до ворогуючих сімей. Іван змушений піти на заробітки, а Марічка в цей час гине в річковій безодні. Іван намагається забути кохану, але у нього це не виходить. Не допомагає й одруження з вродливою Палагною. Тільки в передсмертному маренні Іван віднаходить своє щастя.
Головні ролі в стрічці зіграли Іван Миколайчук і Лариса Кадочникова, оператором став Юрій Іллєнко, а музику написав відомий український композитор Мирослав Скорик. Також у картині можна почути народну музику в автентичному виконанні, колядки, щедрівки та обрядові пісні. Фільм Сергія Параджанова займає перше місце в рейтингу «100 найкращих фільмів в історії українського кіно». Картину високо цінують за її унікальний візуальний ряд, звернення до гуцульських традицій та обрядів, поетичне та містичне зображення української природи. Зйомки стрічки проходили у Верховині й околицях села Криворівня.
