Поділ — це не лише історичний район Києва, а й складна культурна екосистема, де перетинаються мистецькі інституції, незалежні ініціативи, майстерні художників і неформальні спільноти. Ідея першого Подільського тижня мистецтва народилася з бажання дослідити цей простір, відкрити зазвичай недоступні двері та об'єднати розрізнені культурні осередки в один маршрут.
У рубриці «Авторський почерк» Ольга Носко, кураторка Подільського тижня мистецтва та артдиректорка Hinaus, розповідає про те, як виникла ідея події, чому важливо відкривати мистецькі майстерні, що формує культурну ідентичність Подолу та як випадкові знайомства можуть переростати у міцні професійні й особисті зв'язки.
ФОТО: Instagram / hinaus.kyiv
З чого почалася ідея першого Подільського тижня мистецтва?
Ми не так давно відкрилися на Подолі і нам дуже імпонує темп переміщень відкриттями та подіями на райончику. І так як дуже хотілося систематизувати у своїй же голові не лише те, що відбувається зараз, а й історичне підґрунтя — з’явилася ідея оформити двіж у єдину програму.
Влітку ми традиційно проводимо багато часу працюючи на вулиці і спостерігаючи за Спаською. Думка про це оформлення настирно постукалася у голову два рази. На третій я виклала її у простір Олексію. Звучало це приблизно як «А давай?» — «Давай!» Сподіваємося, вона стане щорічною традицією та наростатиме все більшими зв’язками та розгалуженням маршрутів.
Ви об’єднуєте галереї, майстерні художників, незалежні простори, сквоти та мистецькі ініціативи в один маршрут. За яким принципом формувалася програма і що для вас було важливіше за саму кількість учасників?
Найважливіше для нас було відкрити людям ті двері, що зазвичай не доступні для відвідувачів. По-перше, щоб самим щільніше дослідити такий багатий на контекст район. По-друге, дати ось це відчуття того, що взаємодія з мистецтвом може бути абсолютно різною.
Ми хотіли поговорити про історію мистецького життя району, тому у програмі були лекції від Євгена Карася про мистецьке життя 90-х та галерею Карась, Валентини Осьмак про мистецький спротив навколо Гостинного двору, Алі Сєгал про вже номадичну платформу Кручі, що виросла з подільської квартирної галереї.
На фото Євген Карась в галереї "Карась". ФОТО: Instagram / hinaus.kyiv.
Протестувавши цей формат, бачимо запит на такі події, тож у наступному році спробуємо сформувати цикл лекцій. Крім теоретичної хотілось би розширити й формат зі спеціальними мистецькими акціями, як от фотостудія Романа Михайлова у Музеї Гетьманства.
Поділ має власну атмосферу, історію та ритм. Як район вплинув на концепцію події? Чи можна говорити про окрему подільську мистецьку ідентичність?
Поділ — один з найстаріших районів Києва, тому, звісно ж, тут велика історична тяглість між поколіннями художників, освітян, студентів та торговців. Це, до речі, одна з тем дослідження нашої урбаністичної студії що ми запустили в рамках Подільського тижня мистецтва разом з Новою столицею. З нетерпінням чекаємо результатів!
Одна з особливостей тижня – можливість потрапити до майстерень художників і просторів, зазвичай закритих для публіки. Чому вам важливо відкривати ці місця? Що змінюється у сприйнятті мистецтва, коли людина бачить не лише завершену роботу, а й середовище, у якому вона народжується?
Це одна з моїх улюблених частин Тижня. Адже маючи більш персональний контекст сприйняття практики художника або художниці виходить на абсолютно інший рівень. Також цей досвід змальовує нову, більш довершену особисту топографіку району.
Ну й звісно ж, що художнику чи художниці у більшості випадків зручніше прийняти централізовану групу, ніж 20 чи 40 людей окремими персонами.
ФОТО з архіву hinaus
Розкажіть про свій досвід відвідування майстерень. Чи майстерня та чим вразила вас?
У вересні відкрилася Stratosfera studio — це не класична художня майстерня, але її засновниця Світлана Старостенко підготувала таку розкішну виставку спеціально до Подільського тижня мистецтва, що наче не лабіринтами Андріївського блукаєш, а відвідуєш музей.
До чиєї майстерні мрієте потрапити ви?
Я мріяла би потрапити до вже закритих сквотів. Бажано в той час, коли вони ще функціонували (усміхається).
ФОТО: Instagram / olya.nosko
Як ви балансуєте між уже сформованими культурними інституціями та незалежними ініціативами, які існують поза звичним мистецьким маршрутом?
Не бачу тут потреби балансувати, бо всі ці осередки складаються у єдину екосистему, де одні учасники впливають на інших і так по колу.
Яким ви хотіли б побачити Поділ після завершення цього тижня? Що для вас буде ознакою того, що подія справді відбулася не лише в календарі, а й у культурному житті міста?
Розумію, що перший тиждень ще не буде мати таких грунтовних впливів на ком’юніті, але загалом я вже рада, що перезнайомилася з великою частиною учасників.
Буду рада, якщо ми будемо вітатися на вулиці, знати у кого можна позичити драбину або дрель і кого запрошувати на відкриття (особисто!). Також сподіваюся що такі знаймства вильються у майбутні спільні проєкти, можливо навіть більш незвичного спрямування.
