У червні Музей Ханенків представив новий мистецький проєкт, що досліджує творчість українських художників, які були учасниками «Паризької школи»: Соні Делоне, Миколи Глущенка, Олекси Грищенка та інших відомих митців.
Київська картинна галерея підготувала експозицію, присвячену київському сквоту «БЖ-АРТ», що залишається активним із 1990-х до сьогодні, а Національний художній музей України (NAMU) — виставку «Спецфонд. Нові дослідження», що демонструє твори українських модерністів, які були заборонені радянською владою і десятиліттями приховувалися від глядачів.
Також серед головних культурних подій місяця проєкт «Коли руйнується світ», що розказує про меморіал Ади Рибачук і Володимира Мельніченка (АРВМ), який так і не був втілений у життя, експозиція Мистецького Арсеналу «Херсон. Степ тримає» та персональні виставки сучасних художників Діани Халілової, Олексія Сая та Дарії Кузьмич.
Нагадуємо, що у львівському Jam Factory Art Center проходить масштабна міжнародна виставка «Коло невимовного», а у харківському ЄрміловЦентрі — «Парне катання: Вольфґанґ Тільманс і Борис Михайлов». Докладніше читайте в нашому матеріалі.
«Спецфонд. Нові дослідження», NAMU
20 червня у Національному художньому музеї України (NAMU) відкрився проєкт «Спецфонд. Нові дослідження», присвячений роботам українських художників-модерністів першої третини ХХ століття. Їх називали формалістами, націоналістами, ворогами народу, їхні імена та картини мали зникнути з публічного простору й історії українського мистецтва, однак цього не сталося. У межах нового проєкту глядачам вперше покажуть частину творів, що донедавна залишались недоступними. Наприклад, масштабні роботи Абрама Черкаського, які понад 80 років пролежали намотаними на вали й лише цьогоріч були відреставровані.
До експозиції також увійшли твори Давида Бурлюка, Віктора Пальмова, Єфрема Світличного, Лева Крамаренка, Абрама Черкаського, Юрія Садиленка, Василя Сильвестрова, Івана Падалки, Оксани Павленко та інших художників.
«Різні місця», NAMU
24 червня глядачам також представили першу частину польсько-українського виставкового проєкту «Різні місця». Експозиція об'єднала сучасних художників, твори яких говорять про різні досвіди передчуття, споглядання та проживання війни.
Назва виставки посилається на музичний твір Стіва Райха Different Trains («Різні потяги», 1988). У 1939–1942 роках, ще дитиною, він часто подорожував потягами між Нью-Йорком і Лос-Анджелесом. Багато років потому американський композитор єврейського походження усвідомив, що якби в той самий час він жив у Європі, то його подорожі відбувалися б зовсім іншими потягами. У нинішній війні вони не мають такого зловісного значення — радше навпаки — але й досі місце перебування визначає твоє життя. Учасниками проєкту стали Мирослав Балка, Барбара Грика, Катажина Козира, Кароль Радзішевський, Вільгельм Сасналь, Моніка Сосновська, Євген Арлов, Давид Чичкан, Євген Коршунов, Павло Ковач, Денис Панкратов і Макс Роботов.
«Херсон. Степ тримає», Мистецький Арсенал
З 27 червня по 28 вересня у Мистецькому Арсеналі проходитиме документально-містична виставка «Херсон. Степ тримає». Команда наголошує, що це простір стійкості, любові, втрат, бережливого ставлення до спогадів і проєкт про український Південь, в основу якого лягли фільми «Українські шерифи», «Редакція» та «Вулкан».
В основі експозиці унікальні архіви, відео- та фотоматеріали, відзняті на теренах Херсонщини до повномасштабного вторгнення, зокрема ті, що раніше не були представлені публічно й набули особливої ваги в контексті втрат і викликів, які постали перед регіоном і країною.
«Для нас це спогади юності, свідчення, яким був цей край, що саме ми втратили через вторгнення росіян і що продовжуємо втрачати. Місця, в яких попри війну обрали залишитися родичі й друзі. Де закопані пуповини дітей. Те, найважливіше, що б хотілось відбудувати. І куди щоночі повертаємось у снах. Ми щиро раді можливості перетворити наші архіви на цілісні твори разом з командою Мистецького арсеналу», — підкреслює одна з авторок проєкту Дарʼя Аверченко.
«Бентежні роки. Митці з України в École de Paris», Музей Ханенків
6 червня у Музеї Ханенків відкрилася нова виставка, присвячена атмосфері Парижа першої половини ХХ століття — часу, коли там діяла міжнародна спільнота митців, відома під назвою «Паризька школа» (École de Paris). Експозиція фокусується на художниках з України, які стали частиною цього формування. Пора розквіту об'єднання припадає на період між двома світовими війнами. «Колишній воїн армії УНР, військові французького Іноземного легіону, яскраві персонажі богемного Монпарнасу та жертви нацистських таборів — історії цих людей сьогодні відгукуються кожному та кожній із нас», — підкреслюють у музеї.
На виставці представлені твори 24 українських митців зі збірок 8 приватних колекціонерів, а також документальний короткометражний фільм «Монпарнас» 1929 року режисера Євгена Слабченка (Ежена Деслава), наданий паризькою студією Light Cone. В експозиції можна побачити роботи Олекси Грищенка, Миколи Глущенка, Василя Хмелюка, Соні Делоне, Самуеля Грановського, Жака Шапіро, Володимира Баранова-Россіне та інших. Відвідати виставку можна до 14 вересня.
«“7” — це “Мистецтво”: бібліотека Музею Ханенків»
26 червня Музей Ханенків також представив тематичний проєкт, що розповідає про різні періоди в житті музейної бібліотеки — від розквіту і великих сподівань 1920-х до «вульгарної соціології» 1930-х, періоду тотальної цензури, закриття для громадськості та заміни музейної науки на ідеологічну популяризацію.
Ще одна важлива тема виставки — мистецька цінність книги. Проєкт звертає увагу на роль видавців, ілюстраторів, друкарів, дизайнерів, фахівців з різних видів репродукування, тиснення, золочення й виробників паперу у створенні кожного видання, демонструючи дизайн і друкарські традиції різних країн, міст і видавництв та дозволяючи простежити історію книговидання.
Упродовж виставки заплановані майстерні зі створення паперу, виготовлення мармурування, майстеркласи з монотипії, а також кураторські екскурсії й тематичні зустрічі. Анонси та розклад подій розміщують на сторінках Музею Ханенків у соцмережах.
Діана Халілова, «Джан Джейран», thesteinstudio
З 8 по 29 червня у галереї thesteinstudio можна буде побачити виставку сучасної художниці Діани Халілової «Джан Джейран», що досліджує родинну пам’ять та самоідентифікацію на перетині різних культурних і політичних контекстів. Мисткиня народилася на Північному Кавказі, але ще в дитинстві опинилася з сім'єю в Дніпрі. Її родина належить до рутульського народу — однієї з малочисельних етнічних груп, представники якої розсіяні територіями пострадянського простору. Перепис населення України 2001 року зафіксував лише 139 рутульців, переважно в Донецькій, Харківській, Дніпропетровській областях та в Криму.
Назва виставки походить від звертання, яким мати ніжно називала художницю у дитинстві. «Джейран» — це різновид газелі, що зустрічається на Кавказі та у деяких регіонах Азії. Серія розповідає про забування материнської мови і винайдення способів згадати її, про зникаючі види та красиві повірʼя, які затьмарює потворна реальність. Це спроба зібрати і зберегти те, що ще залишилося: слова, образи, жести і спогади.
«Тихо всередині», простір Peremoga
28 червня у Києві відбудеться відкриття групової виставки «Тихо всередині» українських сучасних художниць Ольги Чикало, Тамари Турлюн, Каріни Синиці й Анастасії Лелюк в межах річної виставкової програми платформи Spilne Art.
Проєкт, кураторкою якого є Тетяна Тадай, досліджує відчуття й стани, які наразі переживає кожна людина, що можуть бути відображеними через чуттєвість сприйняття мисткинь. «Ці стани не завжди комфортні, радше навпаки; їх не можна описати, бо немає слів для того, щоб скомбінувати свої емоції у вже існуючі слова», — зазначає кураторка.
Робота Каріни Синиці «Як я себе відчуваю останні два тижні» дала необхідний вектор виставці: про стан-точку нуль. Це перебування в режимі «очікувати. набиратись сил. берегти. горювати» характерне для робіт кожної з мисткинь. Оля Чикало розповідає про відчуття жінки у суспільстві: штучність обмежень та намагання протистояти стигматизованим рамкам; Тамара Турлюн зображує тісні звʼязки довкола своєї матері. Настя Лелюк через роботу повертається до дитячих спогадів, відчуття вдячності і водночас суму за втратою.
«ПроЗорі», Український Дім
Проєкт «ПроЗорі» присвячений творчості київських митців-монументалістів — Федора Тетянича, Валерія Ламаха, Ади Рибачук і Володимира Мельніченка (АРВМ), та Флоріана Юр'єва. Їхні проєкти формували візуальний ландшафт післявоєнного Києва. Зокрема, серед створених ними знакових об’єктів «Літаюча тарілка» на Либідській, мозаїки Річпорту, Центрального автовокзалу й аеропорту «Бориспіль».
Художники працювали в умовах соціальних змін та культурних зрушень, і не лише виконували державні замовлення, а й створювали паралельні простори вільної творчості — поза ідеологією та формальністю. Вони розмірковували над темами циклічності часу, нескінченності та пам’яті, спираючись на особисті переживання та складну мову символів і знаків. В їх практиках відобразилися ключові тенденції часу: експерименти на перетині мистецтва й науки, мультимедійність, пошук мистецької незалежності, при цьому кожен із авторів мав власну філософію. Побачити виставку можна до 29 червня.
«Форма неосяжності Людмили Мєшкової», Український Дім
5 червня в Українському домі також представили проєкт, присвячений художниці Людмилі Мєшковій. Основою виставки стало монументальне керамічне панно «Майська ніч», яке експонується вперше з моменту його створення на початку 1990-х. Провідна ідея усіх творів мисткині — єдинство Всесвіту та космічне походження людини і природи. Роботу «Майська ніч» художниця присвятила рідній Полтавщині. Вона відсилає глядача до творчості її знаменитого земляка Миколи Гоголя і його повісті з циклу «Вечори на хуторі біля Диканьки».
Найвідоміша робота Людмили Мєшкової «Земле, флюїди життя і розквіту світам Усесвіту посилай…» розміщена у штабквартирі ЮНЕСКО в Парижі. В Україні її твори можна побачити в Будинку кіно, Будинку архітекторів, в екстер’єрі багатьох храмів, інтер’єрах готелів «Русь» і «Київ», у холах лікарні «Феофанія» і Головпоштамту. Новий виставковий проєкт — це не лише спроба зафіксувати мистецьку траєкторію Людмили Мєшкової, привернути увагу до її творчості, але й свідчення того, як художниця пройшла крізь епохи, стилі, зрушення і війну, зберігши себе і свою місію. Відвідати експозицію можна до 29 червня.
«БЖ-АРТ: на правах спільноти», Київська картинна галерея
10 червня в Київській картинній галереї відкриється виставка, присвячена сквоту «БЖ» на Великій Житомирській, що був втіленням свободи українського мистецтва 1990-х і досі залишається живим осередком спільноти. Проєкт представляє роботи 44 художників із різних міст України: Петра Бевзи, Андрія Блудова, Матвія Вайсберга, Едуарда Бельського, Поліни Кузнєцової, Максима Мамсикова, Володимира Труша та інших учасників сквоту різних років.
«БЖ-АРТ» виник у 1994-му, як простір, вільний від академічних норм та стилістичних обмежень. Цей альтернативний культурний осередок став майданчиком для експериментів і зіткнення ідей, формуючи незалежну мистецьку екосистему пострадянського періоду.
«Попри те що «БЖ-АРТ» — важливе явище в історії українського сучасного мистецтва, досі не було великої виставки, присвяченої саме цій спільноті. Ми довго досліджували архіви, говорили з художниками, аналізували зв’язки і події. Це спроба зафіксувати багатоголосий ландшафт і дати йому простір для звучання», — зазначає співкураторка виставки Ірина Хоменко. Побачити експозицію можна до 10 серпня.
Олексій Сай, «Посміхайся», Voloshyn Gallery
З 6 червня по 13 липня у Voloshyn Gallery можна побачити персональну виставку українського сучасного художника Олексія Сая «Посміхайся». В основі експозиції серія легковажних портретів, виконаних у фірмовому стилі автора в Excel. Кожен із них представляє оригінального персонажа з власними зовнішніми рисами та якостями. Олексій Сай «збирає» фігури по частинах, ретельно підбираючи для них кольорову палітру та форму.
Наразі художник працює над масштабними скульптурами та інсталяціями, які нагадують про російсько-українську війну, а у вільний час продовжує експериментувати над серією портретів, роботу над якою він розпочав ще у 2021 році.
«Коли руйнується світ», Національний історико-меморіальний заповідник «Бабин Яр»
Документальний виставковий проєкт, присвячений невтіленому меморіалу трагедії Бабиного Яру, що був розроблений творчою групою Ади Рибачук та Володимира Мельніченка (АРВМ) для конкурсу 1965 року. В експозиції представлені унікальні архівні матеріали, графіка, ескізи та макет із колекції Фонду збереження культурної спадщини АРВМ, що висвітлюють творчий пошук і контекст роботи художників над меморіалом. «Ми хотіли побудувати простір, у якому можна відчути масштаб і глибину творчого задуму митців», — підкреслюють організатори. Кураторами проєкту стали Марія Мізіна, Анастасія Пасєка та Михайло Алексеєнко. Побачити символічну виставку можна до 31 липня.
«Ландшафт нашої пам’яті», Мала галерея Мистецького арсеналу
«Ландшафт нашої пам’яті» — це довготривалий мистецький проєкт Ґабріели Булішової і Марка Айзека, присвячений «розсіяному Голокосту». Попри поширену думку, що його визначають насамперед табори смерті, як-от той, що в Аушвіці, більше половини єврейських жертв загинуло за межами великих концентраційних таборів, часто у своїх рідних містах чи поблизу них. Окрім євреїв, було багато інших загиблих, серед яких українці, поляки, роми і сінті, люди з інвалідністю, гомосексуальні люди та інші. Місця масових убивств, скоєних нацистами і їхніми співучасниками, знаходять донині. Митці планували розпочати проєкт в Україні, але через повномасштабну війну перенесли його перший етап до Польщі. Побачити виставку можна до 15 червня.
«Зшивати небо», The Naked Room
27 червня у галереї The Naked Room відкрилася виставка робіт художниці Дарії Кузьмич, підготована у співпраці з її мамою, майстринею з текстилю Світланою Селезньовою. Проєкт поєднує текстиль і мозаїку та зосереджується на образі вільного неба як втілення свободи тіла й духу від фізичної загрози й авторитарних наративів. Дарія та Світлана розпочали працювати разом над біографічним проєктом «Дипломна робота» 2018 року. Відтоді їх співтворчість розвивалась паралельно.
Вибір тканини як основного матеріалу із властивою йому пластичністю та теплотою не є випадковим: Світлана розкриває його глибину та візуальну складність, а Дарія — його просторовий та політичний аспекти. Легкість текстилю протиставиться важкості смальти та цементу, а маніпуляції з властивостями тканини підсилюють образ посіченого й наново скроєного, але таки вільного простору неба. Побачити виставку можна буде до 10 серпня.
«Коло невимовного», Jam Factory Art Center та інші простори Львова
21 червня у львівському просторі Jam Factory Art Center відкрився міжнародний проєкт «Коло невимовного». В рамках еспозиції глядачам представили роботи таких відомих світових та українських митців, як Нобуйосі Аракі, Ґреґорі Варшавчик, Франсіско Гойя, Мойра Дейві, Тріша Донеллі, Р. Г. Квейтмен, Фредерік Кіслер, Яна Кононова, Катя Копейкіна, Анна-Марія Кучеренко, Кларісе Ліспектор, Борис Михайлов, Ноель Нутелс, Яніна Педан, Джулі Полі, Шарлотта Позененске, Валід Раад, Олексій Радинський, Ярослав Солоп і Харун Фарокі.
Проєкт відкриває простір для паузи, важливої для показу мистецтва у воєнному контексті. Він спирається на творчість народженого в Чернівцях поета Пауля Целана. Після трагедії і травми Другої світової війни він наголошував на тому, що мистецтво має блукати «без-мистецьким, вільним від мистецтва способом». «Коло невимовного» охоплює візуальне, аудіальне, перформативне й діалогічне. Виставка поєднує свідчення, історичні матеріали, архівні документи й безліч дискусій. Супровідні події та експозиції також пройдуть в локаціях Дім42 ЛКП «Львівське радіо» та Машинній залі Національного університету «Львівська політехніка».
Анатоль Степаненко, «Закодовані послання», Центр інтелектуального мистецтва «Меркурій», Львів
7 червня у львівському Центрі інтелектуального мистецтва «Меркурій» розпочне роботу виставковий проєкт «Закодовані послання», в рамках якого представлять роботи українського художника Анатоля Степаненка, що розвиває свою мистецьку практику з 1970-х років. Вона охоплює живопис, фотографію, кіно, інсталяцію, акційне мистецтво, роботу з архівами та природними об'єктами. Анатоль Степаненко тривалий час жив і працював у Базелі (Швейцарія), взяв участь у Венеційській бієнале. Митець пережив окупацію Ірпеня, а зараз мешкає у Львові.
Проєкт «Закодовані послання» поєднав малярство, графіку, фото, колаж та інші медіа, які автор використовував у різні часи. Понад 80 творів глядачам покажуть уперше. Особливістю експозиції стане 12-метрова анімація автора. Виставка триватиме до 13 липня.
Виставка переможців MYPH PHOTOGRAPHY PRIZE 2024, Одеський національний художній музей
6 червня в Одеському національному художньому музеї відкрилася виставка робіт переможців відкритого конкурсу MYPH PHOTOGRAPHY PRIZE 2024. У ньому взяли участь українські автори з усього світу, які працюють з медіумом фотографії не більше п’яти років. Організаторам надіслали більше 500 заявок і понад 5000 фотографій. В рамках експозиції глядачам представили роботи восьми обраних митців: Олексія Чистотіна, Ірини Кабиш, Айнур Сакішевої, Олі Коваль, Георгія Іванченка, Регіни Буквич, Нурлани Удовенко та Вероніки Моль.
Школа концептуальної та артфотографії МҮРН була заснована у 2018 році Сергієм Мельниченко у Миколаєві. Її учні створили активне ком’юніті випускників, що на сьогодні налічує понад 100 авторів та авторок в Україні та за її межами. Побачити виставку можна до 21 вересня.
«Парне катання: Вольфґанґ Тільманс і Борис Михайлов», ЄрміловЦентр, Харків
Харківський ЄрміловЦентр представив глядачам проєкт «Парне катання: Вольфґанґ Тільманс і Борис Михайлов», який можна буде побачити до 28 вересня. Це перша у світі виставка, яка поєднує роботи двох знаменитих сучасних фотографів зі Сходу та Заходу в художньому діалозі. Це рідкісна можливість дослідити їхню мистецьку спорідненість, простежити зв’язки у ключових мотивах творчості і художньої мови, виходячи за межі географії, політичного та культурного контексту.
«Проєкт ознаменує собою важливий момент для міста та української мистецької спільноти загалом. Харків має багату фотографічну спадщину і є батьківщиною Харківської школи фотографії, тож місто стане важливим фоном для виставки, яка глибоко зачіпає саму природу фотографії», — зазначають у ЄрміловЦентрі.
Виставка номінантів на Премію PinchukArtCentre 2025
У PinchukArtCentre триває виставка номінантів національної премії. «Цьогоріч учасники представили нові роботи або нещодавні проєкти, які поєднують персональні історії, колективну пам’ять та роздуми про ідентичність. Виставка стала відображенням досвіду українського суспільства — трагедії й втрати, переплетені з життєстійкістю та вірою у майбутнє», — зазначає команда артцентру.
Цьогорічними номінантами стали Михайло Алексеєнко, Катерина Алійник, Юрій Болса, Леся Васильченко, Василь Дмитрик, Юрій Єфанов, Євген Коршунов, Катерина Лисовенко, Кристина Мельник, Дар'я Молокоєдова, Владислав Плісецький, Андрій Рачинський, Антон Саєнко, Женя Степаненко, Василь Ткаченко, Ілля Тодуркін, Тамара Турлюн, Максим Ходак, Антон Шебетко, а також колектив "Назва змінна"/Variable name.
Нагадуємо, що загальнонаціональна Премія PinchukArtCentre присуджується що два роки, починаючи з 2009-го, українським художницям та художникам до 35 років. Відвідати виставку можна до 13 липня.
«Вихід із тіні», Центр сучасного мистецтва M17
У проєкті Центру сучасного мистецтва M17 взяли участь 18 міжнародних та українських художників. Виставка зосереджується на дослідженні людського сприйняття простору, часу та реальності. Мистецтво тут виступає як портал у виміри, що виходять за рамки звичного. «Вихід з тіні» — це спроба наблизитися до невидимого та відкрити нові горизонти буття.
До експозиції увійшли роботи Деніела Аршама, Назара Білика, Катерини Бучацької, Мирослава Вайди, Діани Демяненко, Олени Домбровської, Жанни Кадирової, Аніша Капура, Алісії Кваде, Вартана Маркарʼяна, Сергія Ніжинського, Сергія Попова, Беттіни Пустчі, Сергія Радкевича, Уго Рондіноне, Констянтина Рудешко, Юрія Сивирина та Vj Yarkus. Відвідати виставку можна до 6 липня.
