Ніжна «Лілея» з національними українськими мотивами, пристрасне «Болеро», натхнене іспанським танцем, або ж східний колорит і містика «Баядерки» — всі ці історії, втілені у балеті, здатні розповісти про силу кохання без слів. Виражаючи почуття героїв на сцені, артисти проживають найглибші емоції, до яких ми також можемо доторкнутися і знайти щось особливе.
Напередодні Дня закоханих згадуємо пʼять романтичних балетів, у центрі яких опиняється тема любові — ніжної, драматичної, пристрасної та трагічної.
«Лісова пісня»
«Лісова пісня» по праву вважається перлиною українського балету, яка зачаровує своєю казковістю, тонким відображенням народного мистецтва та глибоким змістом. Однойменна драма-феєрія Лесі Українки, майстерно втілена у поезії танцю, розповідає про трагічну історію кохання Мавки та Лукаша, що розгортається на фоні краси української природи.
Музика «Лісової пісні» — це справжня симфонія народних пісень, казок і легенд. Її автором став український композитор Михайло Скорульський, а його донька, відома балерина та балетмейстерка Наталія Скорольська, продовжила справу батька, створивши лібрето балету. Сила почуттів, переплетіння реального та казкового, поетичні образи героїв і фольклор «Лісової пісні» за десятки років закохали у себе тисячі глядачів як в Україні, так і в усьому світі.
«Болеро»
У листопаді 1928 року французький композитор Моріс Равель, натхненний пристрасним іспанським танцем, вперше ставить оркестрову пʼєсу «Болеро». Написана на замовлення балерини Іди Рубінштейн, вона одразу викликала захоплення публіки і стала невіддільною частиною концертної програми найкращих оркестрів світу. «Я написав тільки один шедевр — "Болеро"», — говорив про п'єсу Моріс Равель.
Геніальність твору в його простій, ритмічній та мелодійній структурі. В основі сюжету — ніжне кохання Дівчини та Юнака, яке піддається випробуванню через спокусу та красу Дами. Вона зваблює Юнака, руйнуючи перше крихке почуття пари. Але гордість Дівчини бере верх над образою. Силою своєї чарівності вона перемагає Даму, приваблюючи «шлейф» її прихильників. Вона відроджує почуття Юнака, та не прощає його зраду, назавжди залишаючись чистою у своєму коханні.
Унікальною версією «Болеро» є постановка українського балетмейстера Анатолія Шекери. Головним акцентом його інтерпретації став колектив ансамблю танцю, який підкреслював потужну динаміку музики Равеля. Саме завдяки роботі Анатолія Федоровича світ зміг побачити український варіант улюбленого «Болеро».
«Лілея»
«Балет-пісня», ніжна, драматична і філософська притча про кохання красуні Лілеї та парубка Степана. В основі балету «Лілея» лежить однойменна шевченківська балада, один із найбільш ліричних творів автора. Це історія про зворушливу любов хлопця і дівчини, якій не судилося збутися через жорстокість князя, що розлучає закоханих. Він забирає Лілею до свого палацу, а Степану віддає в солдати, проте той втікає на Січ. Повернувшись, щоб визволити Лілею, Степан разом із друзями-гайдуками оточує палац князя та влаштовує бунт. Розлючений князь стріляє у Степана, але влучає у Лілею, яка захищає коханого. Героїня перетворюється на прекрасну білу квітку.
Інтерпретувати український народний мелос, створивши виразну танцювальну музику, вдалося українському композитору Костянтину Данькевичу. Народні мелодії, національні костюми, символізм та емоційність сюжету надають постановці виразності. Саме «Лілея» стала першим прикладом інтеграції української літературної класики в балетне мистецтво, що досі залишається актуальною.
«Баядерка»
Відома східна казка, романтично-екзотична історія, яка стала одним із найдосконаліших балетних творінь композитора Людвіга Мінкуса та балетмейстера Маріуса Петіпа. У цій «енциклопедії танцю» XIX століття через красиві постановочні рішення демонструються традиції східної культури: колорит екзотичної природи, розкішні палаци та храми, яскраві декорації та костюми, містика таємничого Сходу.
Балет зосереджений на таїнстві людських почуттів і драматичному зв'язку головних героїв — баядерки Нікії та воїна Солора. На заваді їхнім стосункам стають наречена Солора Гамзатті та Великий брамін, які своїми підступними діями призводять до загибелі головної героїні. Та навіть попри це у фіналі історії закохані знову разом — вони обʼєднуються у Царстві тіней. До речі, ця сцена є найбільш зворушливою у постановці. Синергія та масштаб танцю за участі всього жіночого складу балету завжди справляє незабутнє враження на глядачів «Баядерки». Для українського балету це знакова постановка — саме вона близько ста років тому дала поштовх для творчого шляху київської балетної трупи.
«Жізель»
Балет, який отримав визнання ще в день прем'єри в Паризькій опері в далекому 1841 році. Вистава, що викликала небачений ажіотаж серед публіки, поринула у забуття більше ніж на півстоліття, а згодом відродилася, повернувшись на сцени світових театрів. Ідея створення «Жізель» виникла з історії кохання: знаменитий танцівник тієї епохи, Жюль Перро, задумав поставити балет для своєї молодої дружини — дебютантки Паризької опери Карлотти Грізі, яка в майбутньому стала однією з найяскравіших зірок європейської сцени. Музику написав композитор Адольф Адан на лібрето Анрі де Сен-Жоржа, Теофіля Готьє і Жана Кораллі та хореографію Жана Кораллі, Жюля Перро і Маріуса Петіпа.
«Жізель» — це визнаний твір балетного романтизму, історія про втрачені ілюзії та ностальгічний сум за ідеалом. В основі балету — поетичний переказ Генріхом Гейне давнього німецького сказання про дівчат-віліс, які померли до весілля і мстяться коханим, які обманули їх. «Жізель» продовжує цю легенду, розповідаючи про молоду красуню-селянку, що любить графа Альберта. Не знаючи про його шляхетне походження, дівчина вірить у їхню рівність. Та її шанувальник-лісничий викриває обман Альберта, і дівчина гине, втрачаючи розум.
Жізель перетворюється на жорстоку віліс і першим карає лісничого, який приходить до неї на могилу. Однак любов, яка все ще живе в душі Жізель, рятує графа Альберта, що приходить до неї на наступний день. Захищаючи графа від інших віліс, Жізель залишає в його серці та памʼяті глибокий слід — а разом із ним жаль про назавжди втрачене кохання. «Ніяке заклинання не встоїть проти любові. Любов же є найвищим чаклунством, всякі інші закляття поступаються перед нею» — так писав Генріх Гейне у своєму творі, і «Жізель» стала справжнім втіленням цих слів.
Авторка тексту: Ольга Морозенко, засновниця балетного простору «Балеруша»
