Вигин носа, який за секунду згладжує інстаграмний фільтр, у модному портреті може стати найвиразнішою деталлю. Поки соцмережі пропонують приміряти одні й ті самі пропорції, на подіумах і обкладинках знову помітні обличчя з характерними профілями. Те, що вчора хотілося виправити понад усе, завтра може опинитися на обкладинці. Разом із модою змінюється й наш погляд на власні риси.
Я довго вважала свій профіль потворним. Якби п’ять років тому мене запитали, що я найбільше хотіла б змінити у своїй зовнішності, я б одразу назвала ніс. Тепер я дивлюся на той самий профіль інакше й думаю, скільки в тому давньому бажанні було мого власного смаку. Історії моделей, чиї обличчя надихають дизайнерів і фотографів, спонукають замислитися над цим. Але чи варто взагалі чекати схвалення моди, щоб подобатися собі?
Яке обличчя ми вважаємо красивим
У 2019 році журналістка Джіа Толентіно описала в The New Yorker типове «інстаграмне обличчя» з гладенькою шкірою, високими вилицями, повними губами й маленьким носом. Саме такі риси ми звикаємо бачити у власному відображенні, коли приміряємо б’юті-фільтри в соцмережах. За рік до цього лікар естетичної медицини Тіджіон Ешо розповідав виданню The Independent, як змінювалися запити пацієнтів. Раніше вони приносили на консультації фото знаменитостей або моделей, на яких хотіли бути схожими, а дедалі частіше орієнтиром ставала відредагована версія власного обличчя. «Дедалі більше пацієнтів приносять у клініки власні фото з фільтрами як зразок бажаного результату», — зауважив він. За підсумками 2019 року 72% опитаних членів Американської академії лицевої пластичної та реконструктивної хірургії повідомили, що до них зверталися по естетичні процедури, щоб краще виглядати на селфі.
Проте останні кілька сезонів на подіумах великих брендів знову помітні моделі з тонкими губами й носами з горбинкою. Якщо фільтр пропонує згладити вигин носа і зробити його коротшим, у модному кадрі саме цей вигин може зробити обличчя впізнаваним. Достатньо переглянути кілька архівних знімків, щоб побачити, як давно мода це зрозуміла.
ІІсторія лівансько-канадської моделі Ромі Нассар теж почалася із селфі. В одному з інтерв’ю вона згадувала, що ніколи не уявляла себе моделлю, аж поки знайома не переслала її фото агентці. За тиждень Нассар підписала перший контракт, а згодом почала зніматися для міжнародних модних видань. Власне уявлення про модельну зовнішність у Ромі було вужчим за те, що побачила в її селфі агентка.
Профілі, які мода пам’ятає
Модні доми гортають власні архіви й знову запрошують на подіум моделей, за якими впізнаємо цілі десятиліття. У цих поверненнях можна побачити інтерес до самобутньої вроди — облич, які запам’ятовуються завдяки своїм особливостям. На архівному знімку 1985 року модель Фаріда Хельфа стоїть у профіль навпроти дизайнера Аззедіна Алая. Її профіль і сьогодні привертає погляд — хоча за цей час уявлення про красиве обличчя встигли змінитися не раз. На знімку Сюзанни Ро-Бале 1985 року Фаріда Хельфа стоїть у профіль навпроти Аззедіна Алая. Вигин її носа запам’ятовується так само добре, як скульптурний силует джинсового вбрання. Через чотири десятиліття Хельфа відкрила показ Andreas Kronthaler for Vivienne Westwood.весна-літо —2027.
Фото: Getty Images
У школі Ванессу Аксенте дражнили через високий зріст і худорлявість. Проте в 16 років угорська модель відкрила й закрила показ Prada в Мілані, а невдовзі знялася в кампанії цієї колекції у фотографа Стівена Майзела. Згодом вона вийшла на кутюрний подіум Jean Paul Gaultier, а цієї осені — на круїзний показ CHANEL у Сіднеї. Коли дивишся на її виходи в різні роки, змінюються зачіски, макіяж і силуети, а обличчя впізнаєш одразу.
Нещодавно Аксенте сказала в інтерв’ю угорському виданню Story, що природність досі залишається однією з головних якостей, які індустрія шукає в моделях.
Риси, що стають мистецтвом
На кутюрному показі Schiaparelli весна–літо — 2022 модель Меггі Маурер з’явилася у двох образах. Спершу вона сама пройшла подіумом, а слідом ії колега Адесува Айґеві винесла її скульптурний портрет — золотий клатч у формі голови Меггі. Дизайнер Даніель Розберрі відтворив в аксесуарі виразні і нестандартні риси моделі, яка не раз знімалася в кампаніях дому.
Схожу ідею у 2017 році втілили M·A·C та акторка Россі де Пальма у спільній колекції макіяжу. Захоплення сюрреалізмом надихнуло де Пальму розділити власний портрет на фрагменти. Її очі, ніс і губи з’явилися на пакованнях у золотих рамках, складаючись у портрет у дусі кубізму. На кришці кремової палетки Nose Pose ніс акторки можна було роздивитися в трьох ракурсах, повертаючи футляр.
У цих портретах найцікавішими стали саме ті риси, які ми у власному обличчі часом хотіли б змінити. Те, що вчора хотілося виправити понад усе, завтра може опинитися на обкладинці. Мода може передумати вже наступного сезону, а зі своїм рішенням житиму я. Тому, перш ніж іти до хірурга, я б запитала себе, чи хотіла б змінити свій ніс, якби ніколи не чула, яким він має бути.
Кого ми бачимо в дзеркалі
Саудівська модель Таліда Тамер розповідала Vogue Arabia, що колись не дуже цінувала форму свого носа. Проте для першої великої обкладинки її зняли саме у профіль, підкресливши рису, до якої вона сама ставилася критично. Згодом Тамер знайшла й особисту причину цінувати свій профіль — у формі носа вона стала впізнавати риси своїх батьків.
У кампанії Lanvin весна–літо — 2015 фотограф Тім Вокер зняв модель Анну Клівленд разом із її матір’ю, супермоделлю 1970-х Пет Клівленд. У матері й доньки схожі, майже ельфійські риси — високі вилиці й виразний вигин носа. Анна згадувала, що мама її завжди її надихала, проте їй самій було важливо зрозуміти, чи моделінг справді її власний вибір. Коли в їхньому спільному інтерв’ю зайшла мова про ідеали краси, Пет порадила підкреслювати риси, які ми звикли вважати недоліками.
Колись я подивилася інтерв’ю української співачки FIЇNKA з Раміною Есхакзай. Коли розмова зайшла про пластичні операції, співачка пояснила, чому їй хочеться зберегти свої риси. «У мене ніс нетиповий, але це ніс мого тата. І це мій єдиний шанс побачити тата», — сказала вона. До тієї розмови я ніколи не замислювалася, кого ще можна побачити у власному відображенні.
Коли я переглядала сімейний альбом, то побачила, як сильно схожа на бабусю. У мене такий самий ніс, як у неї. Відтоді мені перехотілося щось із ним робити. Бабуся померла, коли мені було тринадцять. Тепер, коли я сумую за нею й хочу її побачити, мені достатньо подивитися в дзеркало.
