Cringe, awkward, trigger — слова, що стали глобальними серед усіх, але народилися в конкретному культурному ґрунті. Англо-протестантський світ із його пуританською дисципліною формував спектр «дозволених» і «заборонених» емоцій. Та, подорожуючи світом, ці терміни відриваються від первісного сенсу й починають жити в інших мовах власним життям. Так, англійське brat означає розпещену дитину, але у французькому вжитку слово втрачає «дитячість» і стає майже емансипованим.
Чи створює мова наші емоції?
Соціологія емоцій нагадує: почуття завжди «розташовані» у культурі. Дослідниця Батя Мескіта у книжці Between Us: How Cultures Create Emotions описує дві моделі:
1. MINE (ментальні, внутрішні, індивідуальні) — домінують у США, Британії, Німеччині.
2. OURS (зовнішні, реляційні, колективні) — властиві східноазійським суспільствам.
В Америці «відмова» викликає смуток, у Китаї — гнів. У Бразилії saudade означає тугу за коханою людиною, тоді як англійське homesickness — радше відчуття втрати дому. А німецьке heimlich поєднує «затишне» і «приховане».
Психоаналіз: мова несвідомого
Відень, колиска психоаналізу Фройда, подарував світу ідею: називати емоції — значить інтегрувати їх. Але чи завжди мова здатна охопити досвід?
Несвідоме структуроване як мова, та жодна мова не є універсальною,
— нагадує віденська аналітикиня Крістіна Плейнер.
З часом психоаналіз теж адаптувався: у США 1970-х народилася «самопсихологія» Гайнца Когута, яка більше уваги приділяла не потягам, а цілісності Я. Це віддзеркалювало досвід вигнання аналітиків — чужинців у новому світі.
Емоції як культурний код
Плейнер визнає: психоаналіз — пластичний метод, який завжди вписується в конкретні контексти. Пацієнт з Нью-Йорка може починати сесію з «How are you?», перетворюючи ритуал чемності на аналітичний вступ. Несвідоме ж формується в культурних і історичних координатах: від слів, якими ми називаємо свій біль, до «недуг», які суспільство дозволяє артикулювати.
Чи означає це, що ми відчуваємо лише те, що здатні назвати? Питання відкрите. Несвідоме не існує поза культурою та лінгвістикою: воно проростає в мові, історії, географії. І щоразу, коли ми вимовляємо слово, ми торкаємось не лише себе, а й цілого світу, вплетеного в нього.
Джерело: Harper's Bazaar France
