9 березня Україна згадує Тараса Григоровича Шевченка — поета, художника й одну з найвідоміших постатей української культури. Але за канонічним образом із підручників легко забути, що він був справжнім чепуруном і модником: ніколи не жалкував грошей на новий одяг, слідкував за зовнішністю і регулярно відвідував цирульні.
Розповідаємо, де стригся Шевченко, чому відростив знамениті козацькі вуса і як за ними доглядали у той час.
Який вигляд мав Тарас Шевченко в молодості
Звичний для нас образ поета з лисиною та довгими вусами сформувався лише наприкінці його життя. У молоді роки Тарас Григорович мав зовсім інший вигляд. У 1840-х він дотримувався моди свого часу: голився чисто, іноді залишав тонкі бакенбарди, носив акуратну зачіску, характерну для європейської інтелігенції того періоду. Образ молодого Шевченка сьогодні можна побачити не лише на старих портретах. Кілька років тому в Instagram з’явився офіційний акаунт поета, створений за участі Національного музею Тараса Шевченка. У ньому за допомогою технологій штучного інтелекту відтворили образ молодого Кобзаря — з акуратною зачіскою XIX століття та тонкими вусами, які Тарас Григорович носив у 1840-х роках. У відео AI-версія поета читає його вірші, звертається до українців у дні державних свят і фактично «оживляє» історичний образ. Проєкт дає змогу побачити, яким Шевченко міг бути в молодості — без звичного для нас образу з лисиною та пишними козацькими вусами.
Коли з’явилися знамениті козацькі вуса
Знаковий образ Шевченка сформувався після заслання поета. У 1858 році, повернувшись до Петербурга, Тарас першим ділом пішов до перукаря, щоби зголити «солдатську» бороду. Проте довгі вуса він вирішив залишити — саме вони згодом стали його візитівкою. Друзі згадували, що такий вигляд був для нього символічним: Шевченко хотів виглядати як справжній український козак.
Де стригся і голився Тарас Шевченко
Значну частину життя Тарас Григорович провів у великих містах — зокрема, у Санкт-Петербурзі, Вільно та Києві, де вже працювали професійні цирульники, тому поет регулярно користувався їхніми послугами.
Під час життя в Петербурзі Шевченко був частиною мистецького середовища і стежив за модою. У молоді роки він витрачав чималі кошти на одяг — відомо, що він навіть придбав дорогий макінтош, популярний серед європейських модників того часу.
Петербурзькі цирульні були не лише місцем для стрижки. Це були своєрідні чоловічі клуби, де обговорювали політику, мистецтво та міські новини.
Під час приїздів до Києва Тарас Григорович також відвідував місцеві цирульні. У XIX столітті вони зазвичай працювали на Подолі та на Хрещатику — у місцях, де концентрувалося міське життя.
Як доглядали за вусами у XIX столітті
У XIX столітті догляд за вусами вже був важливою частиною чоловічого стилю, особливо серед міської інтелігенції та військових. Щоб надати вусам форму і зробити їх більш охайними, використовували спеціальний віск або помади на основі бджолиного воску й ароматичних олій. Такий засіб допомагав зафіксувати волосся та підкреслити характерну форму вусів, які часто підкручували на кінцях. Для щоденного догляду чоловіки також користувалися невеликими гребінцями, якими розчісували вуса після вмивання або перед виходом у світ. Олії застосовували для пом’якшення волосся і щоб воно мало більш доглянутий вигляд. У містах ці засоби можна було придбати в цирульнях або аптеках, а самі цирульники часто допомагали підрівнювати та укладати вуса, формуючи стильний образ, який відповідав моді того часу.
Оскільки Шевченко спілкувався з інтелігенцією та жив у великих містах, він добре знав про такі засоби. Втім, пізніше поет все ж віддавав перевагу більш природному вигляду — без надмірного «стайлінгу».
