Вийшов останній епізод «Спалах»: пригадуємо цікаві серії та улюблені цитати українських героїв

Від феномену української поп-музики та кліпмейкінгу до кіно та локальних брендів одягу

Поделись с друзьями:

18 червня відбулася прем’єра останньої серії документального серіалу «Спалах» від онлайн-медіа «Слух». «Спалах» — документальний серіал про нову українську культуру. Кожен епізод розкриває важливу тему: від феномену української поп-музики та кліпмейкінгу до кіно, комедії, стрит-арту та локальних брендів одягу. 

На честь виходу останньої серії про нову українську популярну музику ми вирішили пригадати найулюбленіші цитати героїв та героїнь серіалу.


СЕРІЯ 1

Новий український фольк 

Ната Жижченко (ONUKA): «Існують дослідження, які доводять, що революції завжди супроводжуються вибухом у культурній сфері, тому що падають економічна, соціальна сфери, і, як баланс, виростають культурні платформи. Так сталось і в нас»

Олег Скрипка: «Українці — це співоча нація, і в цьому є дві складових. По-перше, і це очевидно, — співати краще, коли в мові є багато голосних. І друге — це наша емоційність і журливість. І звук, і емоція — це вібрація, тому в нас і виходить така щира музика»

СЕРІЯ 2

Нова українська комедія 

Євген Кошовий, «Студія Квартал-95»: «Класичного гумору багато. На фестиваль «Ліга Сміху» приїжджають 300 команд, наприклад. З них в половина — класичний гумор. І ти потім сидиш і переписуєш власні жарти, бо розумієш, що як тільки ти почнеш, усі вже зрозуміють, чим жарт закінчиться, бо в інших так само. Сьогодні з`являються команди зовсім іншого типу, з іншою подачею і концепцією. Такі команди влучно стріляють, і на їхньому фоні всі інші – сіра маса»

Андрій Щегель, стендап-комік: «Чому не заходять стендапи? Відповідь дуже проста — телебачення має свою аудиторію. Телевізор не навчає аудиторію, він намагається потрапити в бажання глядачів. А вони не хочуть дивитись стендап, бо не можуть довго концентрувати увагу, не люблять тонкі жарти, навіть жарти в лоб від нікому не відомих людей не люблять. Вони хочуть голосне прізвище, зрозумілий і простий гумор»



СЕРІЯ  3

Нова українська рейв-культура

Анастасія Топольська (Nastia DJ): «В Україні існує глибокий, вкорінений, загальнонаціональний комплекс — усі вважають, що українське не може бути крутим апріорі. В цьому плані Революція 2014 року зіграла на руку українським резидентам. Перед подіями на Майдані у наших майданчиків було багато забуканих зарубіжних артистів, які через нестабільну ситуацію відмовлялись їхати в Україну. І тоді наші організатори сказали: ну окей, у нас і свої є. Це переломний момент, коли люди почали вслухатися і розуміти — локальні діджеї круті»

Дмитро Авксентьєв (Koloah): «Збір людей біля полум`я, з ритуальною музикою і танцями — це і був перший, доісторичний рейв. Просто з часом людей стало більше, музика стала гучнішою, і зараз вона іншого характеру: не природного, а електронного»


СЕРІЯ 4

Нова українська гастрокультура

Дмитро Борисов (сім`я ресторанів Борисова): «У нас не було навіть гастрономічного фундаменту, Радянський Союз за 70 років вирізав його від і до як частину культурного коду, тому що культура багатогранна. І я вважаю, що гастрономічний культурний код — він стрижневий, на нього, власне, і насаджується все інше. Тому що гастрономія — це ми збираємося всі разом, проводимо час. Це сім`я, це традиція, продукт, регіон. І це все — дуже серйозна культурна складова»

Євген Клопотенко («100 років тому вперед»): «До мене в ресторан приходить компанія з п`яти людей і кажуть: «Я так захотів дерунів, горілочки, оселедця, а у вас нічого цього немає! Так навіщо ми прийшли?» А я відповідаю: «Хм, на цьому ваші стереотипи і зламалися! Вам зараз йти в інший ресторан занадто напряжно, так що починайте — їжте верещаку, шпундру і путрю». Насправді Радянський Союз просто всюди. Він нас направляє не в бік світлого майбутнього, а в бік минулого. Тому, коли ви їсте радянську їжу, ви їсте минуле, друзі»

СЕРІЯ 5

Нове українське кіно

Антоніо Лукіч, кінорежисер («Мої думки тихі»): «Звертаючись в минуле, завжди потрібно шукати відповіді на питання сьогоднішнього. Якщо ти берешся екранізувати щось із життя Тараса Шевченка, або когось із життя раннього XX століття, ти завжди повинен намагатися знайти відповіді на питання сьогоднішнього. Якщо цього не виходить зробити, то таке кіно абсолютно безглузде, непотрібне та незрозуміло навіщо зроблене»

Володимир Яценко, співзасновник FOREFILMS, кінопродюсер («Дике поле», «Додому», «Атлантида»): «Кіноіндустрія не заробляє гроші. Це дуже важливо. Але кіноіндустрія коштує набагато менше, ніж коштує потім вкладення у озброєння. Те, що ми зараз маємо на Сході — це прямий наслідок того, що ми 29 років забивали на культуру. Якщо б ми створили національну самоідентифікацію, а не жили б на російському культурному продукті, то третина країни б не сказала: “Ми не можемо розібратися, ми росіяни чи ні”»


 

СЕРІЯ 6

Нова українська мода

Іван Фролов: «Абсолютно логічно для нашої держави те, що у нас має бути дуже потужна легка промисловість одягу, тому що споконвіку наші майстри — найпрофесійніші, наші конструктори — найпрофесійніші, наші підприємства були найпотужнішими. Вони відшивали найкращий одяг для світових брендів. Chanel, Hermès шилися в Києві, Hugo Boss — в Києві та в інших містах, Levi`s шилися в Одесі»

Ксенія Шнайдер: «Завдання моди — розгойдувати всі рамки. Не просто виконувати утилітарну функцію, а спровокувати якийсь незвичайний зсув у тобі»

Євгенія Скварська: «Мода перебудовується на те, що нам потрібні речі з емоційним чи культурним змістом, які ми захочемо потім дарувати друзям, передавати з покоління в покоління. Не всі українські бренди вміють класно вплітати свої коди та ДНК нашої національної ідентичності, але коли це роблять — це дуже круто»


 

СЕРІЯ 7

Нові українські кліпи

Таня Муіньо: «У всьому світі зараз нічого не можна, а у нас повна свобода. Набагато дешевше і легше зняти гарну роботу, яку хочеш. Я коли була в Лос-Анджелесі, то всі захоплювалися Києвом, бо у нас немає жодних обмежень»

Алан Бадоєв: «Київ став центром кліпмейкінгу усіх зірок СНГ. Я за свій час знімав тільки тричі поза Україною, бо не розумів, навіщо мені їхати з Києва, якщо тут є все для класної роботи»



 

СЕРІЯ 8

Нова українська танцювальна культура

Катерина Кухар: «За радянських часів артисти балету виїжджали за кордон. Наприклад, до Японії, звідки привозили авто з лівим кермом, але тут вони їх продавали і купували квартиру. Привозили відеомагнітофони, техніку з Японії, якої тоді в нас ще не було. І, звичайно, артисти балету на той час вважалися небесними створіннями, і всі хотіли віддати своїх дітей до балету»

Раду Поклітару: «Порівнюючи танці кінця 80-х і сьогодні, можу сказати, що за цей час прогрес, якого досягла українська танцювальна культура, просто неймовірний. Це політ у космос. Але ми поки злетіли, пролетіли трошки стратосферу, а до зірок ще далеко… Головне щоб не було щілин у космічному апараті й кисень нормально надходив, щоб ми все-таки долетіли»

Мирослав Вантух: «Журналісти всього світу пишуть: “Хто не знає ще, що таке Україна, підіть подивіться ансамбль Вірського, і вам все буде зрозуміло”»
 

СЕРІЯ 9

Новий український стрит-арт

Сестри Фельдман: «У Радянському Союзі було більше поетів, оскільки було більше заборонених речей. Обмеження насправді дають поштовх для більшого розвитку творчості. Вийти за межі рамок — це стимулює більше, ніж повна свобода. Коли рамок немає, сенс і розуміння втрачаються. А що мені руйнувати? За межі чого мені виходити?»

Володимир Waone Манжос: «Я малював ескіз для стіни у школі в Донецькій області. Мені сказали: “Що це за мексиканські наркомани? Треба якихось козаків”. Я сказав: “До побачення”, — і все. Згодом я намалював це в Румунії теж на школі і там всі задоволені без козаків»

Діма Фатум: «Потрібно виховувати культурний рівень людей, які будуть споживати український стрит-арт. Незрозуміло, чи потрібен він тут взагалі. Усі варяться у своїх справах і, може, стрит-арт тут не потрібен. Тобто людям досить мати картинки з вишиванками і хмарками. І це всіх влаштовує»

 

СЕРІЯ 10

Нова українська популярна музика

Іван Дорн: «Я зрозумів, що треба далі нести цю всю філософію свободи і незалежності від продюсерів, від формату… І моя філософія полягає у тому, що ті, хто хочуть бути почутими і бути артистами, не мають хвилюватися стосовно відсутності продюсера»

MONATIK: «Серед усіх молодих артистів дуже великий імпульс дав Іван Дорн. 100% це велика його заслуга. І я пам’ятаю той момент, коли я говорю собі, що музика в Україні неймовірна і хочеться бути частиною цього всього»

Теги: