Дикі звірі на виставці Ніколая Карабіновіча у PinchukArtCentre

Чому варто завітати вже цього тижня

Поделись с друзьями:

Значна частина глядачів досі вважає, що музеї — священні храми морального виховання, а мистецтво — це вміння майстерно та реалістично змальовувати велич і красу природи. Зустрівши у виставковому залі художню роботу з опудалом, такі глядачі обурюються як ми всі докотилися до такого мистецтва. І саме вони найчастіше навіть не здогадуються, що першими публічними музеями в новій історії Європи були кунсткамери з антикварними експонатами й чудернацькими опудалами, а таксидермія ще з давньоєгипетських часів була частиною містичного потойбічного культу муміфікації. Мистецтво і таксидермію повноправно поріднило буремне XX століття. Саме тоді художники остаточно припинили реалістично зображувати велич природи. Адже що може реалістичніше зобразити звіра, аніж реальний звір?

Експозиція персональної виставки Ніколая Карабіновіча «Vukojebina». Фотографії надані PinchukArtCentre © 2021. Фотограф: Максим Білоусов

Саме опудала стали головними героями художньої виставки «Vukojebina» українського митця Ніколая Карабіновіча у PinchukArtCentre. Експозиційний зал тотальної інсталяції автор наповнив парованими опудалами вовків, та іронічно назвав це місце балканською лайкою — викоєбина — місцем, куди тікають злягатися вовки. Завмерлі у спарюванні вовки та романтичних хіт «Careless Whisper» Джорджа Майкла у залі викликають у глядачів і посмішку, і огиду, і обурення, і непорозуміння одночасно. Вже згодом увагу глядача привертає також і рожева неонова назва виставки, що так подібна своїм мерехтливим світлом до вивісок секс-шопів чи клубів. А наостанок пильний глядач проходить вглиб залу і помічає віднайдене в інтернеті анонімне відео, де зафільмовано як жінці, що застрягла в прикордонній огорожі, допомагають вибратися із несанкціонованої пастки.

  Експозиція персональної виставки Ніколая Карабіновіча «Vukojebina». Фотографії надані PinchukArtCentre © 2021. Фотограф: Максим Білоусов

Опудала звірів вже не вперше показують у PinchukArtCentre. У 2009 відбулася персональна виставка британського художника Демієна Герста «Реквієм» зі славнозвісною акулою у формаліні («Фізична неможливість смерті у свідомості тих, що живуть» 1991), тушами корови та вівці, крильцями метеликів, та іншими таксидермічними художніми інсталяціями. Не менш видовищною була масштабна персональна виставка бельгійського художника Яна Фабра 2014 року «Данина Бельгійському Конго», монументальні панно якого створені із сяючих смарагдових крилець жуків-крилаток. І щоразу такі художні твори частиною глядачів хибно сприймаються як експлуатація та жорстоке поводження із тваринами, хоча автори не нищили і не вбивали тварин заради створення своїх художніх творів. Все це робота зі знайденими матеріалами і артефактами. Своїх хтивих вовків Карабіновіч також віднайшов на сайті інтернет-продажів і, трохи змінивши конфігурацію та розташування вовків у просторі, трофейні мисливські опудала перетворилися у об’єкти мистецтва та набули нового значення та цінності. Вони вже не жертви і докази чужих мисливських розваг, — тут вони жителі загадкової території хтивих задоволень, що метафорично уособили усе людське — дике, звірине, хтонічне і навіть потустороннє. І поряд з вовками людина постає як найнебезпечніший із звірів.

Експозиція виставки Яна Фабра "Данина Бельгійському Конго". Фотографії надані PinchukArtCentre © 2014

Люди часто порівнюють себе із звірами, вірять у тотемних тварин, ототожнюють свої риси із характеристиками звірів. Саме це вміння уявляти себе звіром і підкреслює Карабіновіч: звертає нас до роздумів про власну натуру, повертає поглядом до нашого тваринного нутра, прихованих бажань, неприборкануваного сексуального потягу та здичавілої поведінки. А також пропонує глядачу відвідати таємничу Vukojebina не тільки щоб попідглядати за злукою вовків, але й щоб задуматися, чи не схожа метафорична Vukojebinа на країну третього світу, окраїну Європи, з якої місцеві жителі через огорожу рвуться назовні до кращого майбутнього? І котра, натомість, так манить жителів західної Європи своєю вседозволеністю, секс-туризмом, забороненими розвагами і безкінечними можливостями до задоволення найтемніших фантазій «цивілізованого європейця».

Експозиція персональної виставки Ніколая Карабіновіча «Vukojebina». Фотографії надані PinchukArtCentre © 2021. Фотограф: Максим Білоусов

Текст: Галина Глеба, учасниця Дослідницької платформи PinchukArtCentre

Реклама