Ім'я українського художника Казимира Малевича відоме всім поціновувачам мистецтва і навіть тим, хто не цікавиться візуальною культурою, адже його «Чорний квадрат» став символом геніального і на перший погляд простого відкриття, образом нового часу. На жаль, одна з найвідоміших картин в історії зберігається не в рідному для митця Києві, а в Москві, і його особистість і творче надбання незаслужено приписує собі країна-агресор, з чим продовжує боротися українське суспільство.
Сам художник, що мав польське коріння і потрапив під сталінські репресії 1930-х, на допитах називав себе українцем, однак до початку повномасштабного вторгнення світові музеї ігнорували цей факт, позначаючи митця як «російського» автора. У березні 2023 року Музей Стеделік в Амстердамі нарешті визнав його українцем — сподіваємося, прикладу інституції послідують й інші культурні центри. 23 лютого виповнюється 145 років з дня народження видатного українського авангардиста — на честь цього дня згадуємо його найбільші досягнення.
Казимир Малевич, Автопортрет, 1910
Художник народився 1879 року в Києві, у родині польських католиків Северина та Людвіки Малевичів. Вважається, що інтерес до малювання виник у Казимира ще в дитинстві, а перші аматорські твори майбутній митець почав малювати в 13 років, коли мешкав з родиною в Конотопі. За рік він вступив до Київської мистецької школи, де навчався у відомого українського живописця Миколи Пимоненка.
У 1904 році, коли Україна була частиною Російської імперії, митець вирушив до Москви, щоб вдосконалити свою майстерність і отримати досвід виставкових проєктів. Вже на ранньому етапі творчості Казимир Малевич почав експериментувати з техніками експресіонізму, кубізму і футуризму, ставши одним із провідних представників авангарду. Поступово художник прийшов до ідеї повної відмови від зображення людей, об'єктів і сцен із реального життя у живописі, що знайшла відображення в новому стилі — супрематизмі.
Казимир Малевич, «Чорний квадрат», 1915
Казимир Малевич робить акцент на кольорі та формі, позбавляючись усього зайвого. У 1915 році його особисте відкриття втілилося в полотнах «Чорний квадрат», «Червоний квадрат», «Чотири квадрати» і картині з символічною назвою «Супрематизм», що визначать його подальшу мистецьку практику та надихнуть наступні покоління художників, зокрема об'єднання українських авторів «Нова генерація».
Не всі знають, що незадовго до презентації полотен на виставці художник також створив супрематичні ескізи для українських вишиванок, які відшивалися в селі Вербівка Черкаської області.
Казимир Малевич, «СупрематиЗМ», 1915-1916
Попри те, що за життя Казимир Малевич написав понад 350 творів, «Чорний квадрат» назавжди залишиться найвідомішою його роботою. Сам художник також вважав його вершиною своєї творчості. Картина буквально зображує чорний квадрат на білому тлі та втілює в собі повноту і безмежність всесвіту, присутність божественного, початок і завершення.
Жоден експеримент митця з іншими геометричними формами, різноколірними прямокутниками, колами, хрестами не здобув такого рівня визнання. «Чорний квадрат» став поштовхом до розвитку нової візуальної мови не тільки в живописі, а й у дизайні, архітектурі та моді.
Казимир Малевич, «Жінка з граблями», 1932
Слід зазначити, що, працюючи із сучасними техніками, Казимир Малевич, якого називали символом «нового Ренесансу» та порівнювали з Леонардо да Вінчі, звертався і до власних спогадів та елементів української культури. У своїх «Автобіографічних записках» він згадує про те, як формувався його зв'язок з Україною, і підкреслює важливість народного мистецтва.
Його вплив можна відчути у двох «селянських циклах» автора. Зокрема, до них належать роботи «Голова селянської дівчини», «Жнива», «Збір врожаю», «Дівчата в полі».
На картинах «Селяни» і у тривожних ескізах 1930-х він зображує українців без рук, поневолених людей, що зіткнулися з Голодомором. Казимир Малевич — єдиний художник, який в той час відобразив у своїй творчості трагедію українського народу.
Казимир Малевич, «Голова селянської дівчини», 1913
У 1927 році митець повернувся до України й протягом трьох років викладав у Київському художньому інституті, де також працювали художники Федір Кричевський, Михайло Бойчук, Вадим Меллер і Олександр Богомазов. Саме в Києві провели останню прижиттєву виставку робіт Казимира Малевича.
Казимир Малевич, «Селяни», 1932
З початком репресій проти української інтелігенції він їде до Петербурга з метою емігрувати в Європу, але потрапляє під арешт. Протягом трьох місяців художник терпів допити й фізичні знущання, що призвели до погіршення здоров'я. Він так і не зміг побудувати нове життя в Європі чи повернутися до Києва, де його шанували та підтримували, — у 1935 році митець помер від раку.
Казимир Малевич, Автопортрет, 1933
